Ухвала суду № 24408673, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/76459/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010 р.

та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р.

у справі № 2а-202/10/2470 (2а-1454/09/2470) (33300/10/9104)

за позовом Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне комунальне підприємство «Чернівціводоканал»(надалі -позивач, ДКП «Чернівціводоканал») звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (надалі -відповідач, ДПІ у м. Чернівці) про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010 р. (суддя - О.П. Скакун), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.М. Каралюс, судді: В.З. Улицький, С.П. Нос), позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 10.09.2009 р. №0002660153/2 на суму 11 846,38 грн. повністю; частково скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 10.09.2009р. №0002680153/2 у частині 225 650, 27 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернівці на підставі постанови суду внести зміни у картку особових рахунків Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» судовий збір у сумі 1,50 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої 06.05.2009 р. складено акт № 1783/15-2/03361780 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), статті 17 Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР «Про плату за землю» (надалі -Закон України «Про плату за землю»), пункту 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»(надалі Декрет).

На підставі акта відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, які оскаржувались позивачем у адміністративному порядку, за результатами якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009р.:

№ 0002660153/2, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за затримку до 30 календарних днів у сумі 11 846,38 грн.

№ 0002670153/2, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за затримку від 31 до 90 календарних днів у сумі 21 786,18 грн.

№0002680153/2, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за затримку більше 90 календарних днів у сумі 473 038,77 грн.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право на її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконувати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

А відтак, суди попередніх інстанцій, дослідивши копії платіжних доручень, наданих позивачем, дійшли правильного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.

У зв'язку з чим, судами правомірно скасовано податкове звідомлення-рішення від 10.09.2009 р. № 0002660153/2 у сумі 11 846,38 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.09.2009 р. № 0002680153/2 у частині суми 225 650,27 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р. у справі № 2а-202/10/2470 (2а-1454/09/2470) (33300/10/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв