Ухвала суду № 24408662, 18.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/75395/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Карагічева А.Ю., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 р.

у справі № 2а-1670/2183/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудекспорт»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудекспорт»(надалі -позивач, ТОВ «Укрбудекспорт») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -відповідач, Кременчуцької ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 р. (суддя -С.С. Бойко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.В. Шевцова, судді: О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко), адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000092202/231 та № 0000102202/232; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 25.08.2008 р. по 30.06.2009 р. при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, за результатами якої 27.01.2011 р. складено акт № 333/22-218/32275332 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: статті 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»(надалі -Закон України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»), а саме порушення строків надходження валютної виручки при виконанні зовнішньоекономічних договорів з нерезидентом від 28.05.2008 р. № 25, від 01.07.2008 р. № 30, від 14.07.2008 р. № 35; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі -Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000092202/231, яким нараховано позивачу грошові зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічних відносин у розмірі 55 745,04 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000102202/232, яким нараховано позивачу грошові зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічних відносин у розмірі 170,00 грн.

Як встановлено судами, 28.05.2008 р. між позивачем ООО «Самарський торговій дом «Ротор»укладено договір підряду № 25 на монтаж асфальтозмішувальної установки (АЗУ) ДС-158, загальною вартістю 120 000 руб. РФ. Розрахунки за даним договором проведено з пропуском граничного строку їх виконання, а саме на 147 днів.

01.07.2008 р. між ТОВ «Укрбудекспорт»та ООО «Самарський торговий дом «Ротор»укладено договір підряду № 30 на монтаж асфальтозмішувальної установки (АЗУ) КДМ-20163, на загальну суму 730 000 руб РФ. Розрахунки за даним договором проведено з пропуском граничного строку їх виконання, а саме на 145 днів.

14.07.2008 р. між позивачем та ООО «Самарський торговий дом «Ротор»укладено договір підряду № 35 на монтаж асфальтозмішувальної установки (АЗУ) КДМ-20163, загальною вартістю 450 000 руб РФ. Розрахунки за даним договором проведено з пропуском граничного строку їх виконання, а саме на 113 днів.

Перевіркою встановлено, що валютна виручка за вказаними договорами була повернута позивачу лише 30.06.2009 р.

Також в акті перевірки зазначено, що у порушення порядку та термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами встановлено, що в порушення вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»ТОВ «Укрбудекспорт»не задекларувало прострочені дебіторські заборгованості станом на 01.04.2009 р. за договорами підряду № 25 від 28.05.2008 р. на суму 60 000 руб РФ; № 30 від 01.07.2008 р. на суму 365 000 руб РФ; № 35 від 14.07.2008 р. на суму 225 000 руб РФ. За дане порушення на підставі пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до позивача застосовано штрафні санкції (пеня) у розмірі 170,00 грн.

Податковий орган вважає, що пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є адміністративно-господарською санкцією, тому строки визначені у статті 250 Господарського кодексу України на неї не поширюються.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що виходячи зі змісту частини першої статті 238 Господарського кодексу України, пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, передбачена частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання у межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

А відтак, оскільки порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»відбулося 30.06.2009 р. та 01.04.2009 р., то застосування пені 10.02.2011 р. здійснено податковим органом з пропуском строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000092202/231 та № 0000102202/232.

Що стосується посилання суду апеляційної інстанції на неправомірне застосування відповідачем підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, який не діяв на момент виникнення спірних правовідносин, то воно є необґрунтованим, оскільки вказана норма Податкового кодексу України, яка регулює повноваження податкового органу під час визначення податкових та грошових зобов'язань на час прийняття оскаржуваних рішень вже діяла.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 р. у справі № 2а-1670/72/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв