Ухвала суду № 24408645, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/75844/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р.

у справі № 2а/2570/871/2011

за позовом Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

до Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі -позивач, Чернігівська МДПІ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой»(надалі -відповідач, ПАП «Інтрансавтострой») про стягнення податкового боргу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 р. (суддя -Л.О. Житняк), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.І. Шурко, судді: А.Г. Степанюк, Я.М. Василенко), адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з ПАП «Інтрансавтострой»податковий борг у сумі 1 305,00 грн. з податку з власників транспортних засобів за рахунок активів та перераховано їх на р/р 33214807700548, код 12020100, одержувач Місцевий бюджет Новобілоуської сільської ради, код 22826386, банк ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі акта перевірки від 05.07.2005 р. № 15/26-20/24839115 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2005 р. № 0000172640/0, у якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 248 000,00 грн., у т.ч. 136 200, 00 грн. основного платежу та 111 800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідач має податковий борг у розмірі 6 352,67 грн., з якого 5 047,67 грн. -податок на прибуток підприємств, який залишився непогашеним із загальної суми 248 000,00 грн., визначеної згаданим рішенням, та 1 305,00 грн. -податок з власників наземних транспортних засобів, нарахований відповідачем за IV квартал 2010 р., який з 25.11.2010 р. вважається узгодженим.

01.11.2005 р. відповідач подав до податкового органу декларацію, у якій визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 400,00 грн. Дану суму податкового зобов'язання позивач сплатив 21.11.2005 р. на підставі платіжних доручень № 367 та № 369.

Станом на 01.01.2006 р. сума податкового боргу відповідача складала 247 428,90 грн.

09.02.2006 відповідач подав декларацію з податку на прибуток підприємств № 24034, у якій визначив суму податку на прибуток підприємств до відшкодування у розмірі 5 700,00 грн., на вказану суму було зменшено недоїмку з цього податку.

За результатами перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємств, 26.04.2006 р. позивачем донараховано підприємству пеню у розмірі 1060,90 грн., 8,43 грн. та штраф у розмірі 60,00 грн.

07.08.2006 р. відповідач самостійно сплатив податкове зобов'язання у розмірі 477,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 259.

Враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума податкового боргу у розмірі 5 047,67 грн. з податку на прибуток підприємств відповідачем вже була сплачена (248 000 + 13 400,00 -13 400,00 -5, 700 + 1060,90 + 8,43 + 60,00 -477 = 242 952, 33). Даний факт підтверджується і самим позивачем, який звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу у розмірі 242 952, 33 грн. (248 000 -5 047, 67 = 242 952, 33).

Що стосується правомірності стягнення з відповідача суми боргу з податку з власників наземних транспортних засобів у розмірі 1 305,00 грн., то судами підтверджено обґрунтованість заявлених у цій частині податковим органом вимог, оскільки підприємство не спростувало у судах факт несплати вказаної узгодженої суми податного зобов'язання.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. у справі № 2а/2570/871/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв