Постанова № 24408635, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 року м. Київ К/9991/74372/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Плесняєвої-Іващенко С.М., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р.

у справі № 2-а-6269/10/2170

за позовом Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури»(надалі -позивач, ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі -відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 р.(суддя -В.В. Хом'якова), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.І. Бітов, судді: М.М. Милосердний, І.Г. Ступаков), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої 30.04.2010 р. складено акт № 2046/23-5/24944438 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 64 604,00 грн.; підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до недоутримання податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 942,00 грн., та донарахування на цій підставі пені у розмірі 555,89 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 р. № 0001922301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 96 906,00 грн., у т.ч. 64 604,00 грн. -основного платежу та 32 302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасовано, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 р. № 0004262301/3, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 64 956,00 грн., у т.ч. 43 304,00 грн. - основного платежу та 21 652,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства став, виявлений під час перевірки факт завищення позивачем задекларованих ним у рядку 04.3 «Витрати на оплату праці»декларацій показників на суму 389 470 грн., у зв'язку із включенням підприємством до валових витрат заробітної плати робітників, що займаються ремонтом основних засобів.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову погодилися з такими висновками відповідача та додатково послались на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317, згідно якого витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ремонту, реконструкції, модернізації та інших видах поліпшення основних фондів, підлягають відображенню в податковому обліку платника податку у відповідності до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі рішення судів помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Отже, витрати на оплату праці працівників включаються до валових витрат, якщо інше не передбачено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Отже, підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить норму щодо амортизації витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів для власних виробничих потреб, та не містить відповідної норми щодо витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на роботах з поліпшення основних фондів. Тобто положення цього підпункту є спеціальними по відношенню до податкового обліку витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів.

Беручи до уваги пріоритетність спеціальних норм законодавства над загальними, до витрат на оплату праці, що не включаються до валових витрат та підлягають амортизації у відповідності до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відносяться витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів, призначених для власних виробничих потреб.

А відтак, витрати підприємства на оплату праці працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних з ремонтом (іншим поліпшенням) основних фондів, повинні відноситися до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 цього Закону.

Отже, позивач правомірно включив до складу валових витрат у рядок 04.3 «Витрати на оплату праці»усю суму заробітної плати робітників, що були зайняті на ремонті основних фондів.

З огляду на викладене, колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010 р. № 0001922301, від 23.06.2010 р. № 0001922301/1, від 03.09.2010 р. № 0001922301/2, від 11.11.2010 р. № 0004262301/3 є протиправними.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» задовольнити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р. у справі № 2-а-6269/10/2170 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити повністю. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14.05.2010 р. № 0001922301, від 23.06.2010 р. № 0001922301/1, від 03.09.2010 р. № 0001922301/2, від 11.11.2010 р. № 0004262301/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури»судові витрати у розмірі 46,96 грн.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.