Ухвала суду № 24408633, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/75770/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Старостенко Д.М., Кривошеєва О.С.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р.

у справі № 2а-4040/10/1070

за позовом Приватного підприємства «ЗЛАТА-НІКА»

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

про визнання дій неправомірними та визнання нечинним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ЗЛАТА-НІКА»(надалі -позивач, ПП «ЗЛАТА-НІКА») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області (надалі -відповідач, ДПІ у Обухівському районі Київської області) про визнання дій неправомірними та визнання нечинним та скасування рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 р. (суддя -В.І. Лисенко), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Т.Р. Вівдиченко, судді: О.О. Беспалов, Ю.В. Сауляк), позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 12.02.2010 р. № 0000172305/868 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7369, 75 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено перевірку позивача з приводу дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 27.01.2010 р. складено акт № 0282/1000/23/36348414 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі -Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), що виразилося у невідповідності суми готівкових коштів у місці проведення розрахунків (2050,00 грн.) сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій 576,05 грн. на загальну суму 1 473,95 грн.

В акті перевірки визначено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»наявність готівкових коштів засвідчено підтвердженням фактичної наявності коштів, відповідно до якого продавцем магазину власноручно перераховано кошти у розмірі 2050,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 р. № 0000172305/868, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 369,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій послались на те, що перевірка була проведена згідно вимог чинного законодавства України, проте податковий орган не вірно визначив нормативно-правовий акт на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, податковим органом під час перевірки було виявлено факт порушення пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Даною нормою Закону визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Факт порушення позивачем вказаної норми під час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій не досліджувався.

Тобто суди попередніх інстанцій прийняли рішення у даній справі без дослідження виявленого порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилося у невідповідності суми готівкових коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції помилкове зазначення відповідачем у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій норм матеріального права, які не регулюють виявлене перевіркою правопорушення є формальною підставою для його скасування та не може саме по собі свідчити про правомірність чи неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлене правопорушення.

Оскільки зазначеним обставинам справи не було дано належної правової оцінки, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р. у справі № 2а-4040/10/1070 скасувати.

Справу № 2а-4040/10/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.