Ухвала суду № 24408632, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/80683/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Пашиванюка Т.П., відповідача-1:Шевченка Т.М.,відповідача-2:не з'явився, прокуратури:Суходольського С.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 р.

у справі № 2а-6241/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області,

до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області,

за участю прокуратури Луганської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Луганській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю»(надалі -позивач, ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (надалі -відповідач, Стахановська ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (надалі -ГУ ДКУ в Луганській області), за участю прокуратури Луганської області про визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Луганській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. (суддя -С.М. Чиркіна), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Г.М. Міронова, судді: А.А. Блохін, І.В. Юрко), позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними дії та бездіяльність Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, які виразились у ненаданні Головному управлінню Державного казначейства України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю»суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, лютий -грудень 2010 року у розмірі 24 364 066,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, лютий -грудень 2010 року у загальній сумі 24 364 066,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1 703,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період з липня по листопад 2010 року та грудень 2010 року підтверджені камеральними перевірками, які оформлені відповідними довідками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську за липень 2010 року № 142/08-3/05389959 від 15.09.2010 р.; за серпень 2010 року № 171/08-3/05389959 від 07.10.2010 р.; за вересень 2010 року № 188/08-3/05389959 від 26.10.2010 р.; за жовтень 2010 року № 217/08-3/05389959 від 16.12.2010 р.; за грудень 2010 року № 261/08-3/05389959 від 28.01.2011 р.

Крім того, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року на загальну суму 24 386 300,00 грн., за результатами якої 21.03.2011 р. складено акт № 89/23-05389959 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 24 364 066,00 грн. та завищення задекларованих ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»показників у рядках 10-17 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 972 486,00 грн.

Також, зі змісту акта вбачається, що перевіркою не у повному обсязі підтверджено факти взаємовідносин підприємств по всьому ланцюгу постачання, не встановлено чи операції з поставки відображені у реєстрах виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди та не підтверджено факт включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань по кожній ланці постачання від виробника.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2010 р. № 0000102301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 364 066,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими спростовано зазначені доводи відповідача, зважаючи на наступне.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (зокрема у випадках, вказаних у п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)).

Згідно з приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість, стало встановлення податковим органом факту непідтвердження надходження до бюджету зазначеного податку, сплаченого позивачем в ціні придбаного у контрагентів позивача, в ланцюгу поставок товару.

У той же час, обставини щодо реальності здійснення господарських операцій з придбання у відображених в акті перевірки контрагентів товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем первинні документи (податкові та видаткові накладні) давали судам попередніх інстанцій достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбання товару своїм контрагентам, які видавали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому їх оцінка судовими інстанціями відповідає правильному застосуванню статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у справі № 2а-2744/11/1270 задоволено позовні вимоги ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»: скасовано прийняте Стахановською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 21.03.2010 р. № 0000102301/0 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яким зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року (включно) на 24 364 066,00 грн.

Судами у справі № 2а-2744/11/1270 перевірено та визнано такою, що відповідає дійсності первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит з жовтня 2009 року по грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року на загальну суму 24386300,00 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірно заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, лютий -грудень 2010 року у розмірі 24 364 066,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 р. у справі № 2а-6241/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв