Ухвала суду № 24408547, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/73605/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Свиридова М.В., Варакути О.О.відповідача:Шевченка Т.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р.

у справі № 2а-3939/11/1270

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»(надалі -позивач, ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001168013 від 28.04.2011 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську № 0001168013 від 28.04.2011 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз», посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. та Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську провела позапланову невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет, задекларованих у деклараціях за грудень 2010 року, січень 2011 року, за результатами якої 08.04.2011 р. складено акт № 283/08-3/00223591 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 219 524,00 грн. та за січень 2011 року на суму 1 159 637,00 грн.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що податковий орган отримав від Алчевської ОДПІ Луганської області та Ленінської МДПІ у м. Луганську акти перевірок контрагентів позивача: ПП «Дінго» та ПП «Донпромрезерв», згідно змісту яких вбачається, що посадові особи контрагентів не надали пояснень та документального підтвердження стосовно господарських операцій з ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз».

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновок, що позивачем незаконно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів з операцій з придбання товарів у ПП «Дінго»та ПП «Донпромрезерв».

На підставі акта відповідач 28.04.2011 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001168013, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 488 924,00 грн., у тому числі 1 379 161.00 грн. -основний платіж, 109 763,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»та ПП «Дінго», та з ПП «Донпромрезерв»укладено договори, відповідно до яких вказані контрагенти поставляли товари, виконували роботи, а позивач приймав товари, виконані роботи та сплачував їх вартість.

На виконання вказаних договорів між позивачем та контрагентами складені: акти прийому -передачі товару, акти виконаних робіт, специфікації товарів, податкові накладні, видаткові накладні.

Фактичне виконання вказаних договорів поставки товарів, виконаних робіт та їх оплата підтверджується платіжними дорученнями, згідно яких позивач на рахунки ПП «Дінго»та ПП «Донпромрезерв»перераховував кошти.

Крім того, наданими представником позивача документами, а саме: актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, приходними ордерами, картками складського обліку матеріалів, лімітними картками, інвентарними картками обліку основних засобів, рахунком-фактурою, відомістю обліку розрахунків по платежам за надані транспортні послуги, підтверджується реальність та фактичність господарських операцій позивача з ПП «Дінго»та з ПП «Донпромрезерв»та використання отриманої продукції у власній господарській діяльності.

До того ж, з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-4216/11/1270 вбачається, що у період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується факт здійснення ПП «Донпромрезерв»господарських операцій та здійснення правочину з реальними наслідками для сторін.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо утримання та внесення податку до бюджету.

При цьому проведення зустрічних перевірок та підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами платника податку не є умовою для формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що визначене податковим органом ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»зобов'язання з податку на додану вартість спірним рішенням є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у справі № 2а-3939/11/1270 залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв