Ухвала суду № 24408427, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. Київ К/9991/71807/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:ОСОБА_5, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.

у справі № 2а-1670/3326/11

за позовом Приватного підприємства «Агромашзавод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Агромашзавод»(надалі -позивач, ПП «Агромашзавод») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі -відповідач, Кременчуцької ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 р. (суддя -С.М. Серга), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Л.В. Мельнікова, судді: А.М. Григоров, З.Г. Подобайло) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 0001801502/1179.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у замовленні позовних вимог повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, за результатами якої 15.03.2011 р. складено акт № 1267/15-322/36618432 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні податкового кредиту та відповідного заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті платником податку до бюджету у розмірі 13 204,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 0001801502/1179, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 505,00 грн., у т.ч. 13 204,00 грн. -основного платежу та 3 301,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.10.2010 р. між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Градко»(надалі -ПП «Градко») (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 9/01, на підставі якого ПП «Агромашзавод»придбав запасні частини до сільгосптехніки орієнтовною вартістю 500 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 83 333,33 грн. За результатами здійснених господарських операцій із ПП «Градко», останній виписав позивачу податкові накладні від 01.11.2010 р. № 52, від 12.11.2010 р. № 242, від 22.11.2010 р. № 455, від 06.12.2010р. № 712, від 15.12.2010 р. № 35, від 22.12.2010 р. № 1074 на загальну суму 79 226,46 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 13 204,00 грн.

На момент проведення перевірки умови договору № 9/01 від 01.10.2010 р. було виконано частково. Строк дії договору до 01.11.2011 р.

Судами встановлено, що придбаний позивачем товар особисто отримував директор Кулик Т.О. з торгової точки на ринку у м. Олександрія Кіровоградської області та зберігав його за місцем своєї державної реєстрації або в день придбання доставляв наступним покупцям.

Факт використання позивачем у господарській діяльності придбаних запчастин та їх подальшу реалізацію підтверджують, виписані позивачем податкові накладні, довіреності ПП «Агромашзавод»на отримання товару.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суми податку на додану вартість у розмірі 13 204,00 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року на підставі виписаних ПП «Градко» податкових накладних від 01.11.2010 р. № 52, від 12.11.2010 р. № 242, від 22.11.2010 р. № 455, від 06.12.2010 р. № 712, від 15.12.2010 р. №35, від 22.12.2010 р. № 1074, що підтверджується актом перевірки. Будь-яких, порушень щодо форми та змісту податкових накладних не встановлено.

Що стосується посилання податкового органу на відсутність ПП «Градко» за юридичною адресою, то даний довід є необґрунтованим з огляду на те, що акт обстеження від 31.01.2011 р. складений через місяць після виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Згідно з приписами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

На час укладення договору купівлі-продажу № 9/01 ПП «Градко»мав статус платника податку на додану вартість та знаходився у Єдиному державному реєстрі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій як щодо правомірності включення до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року сум податку на додану вартість у розмірі 5 443,00 грн. та 7 761,00 грн. відповідно, так і щодо законності визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 0001801502/1179.

Посилання податкового органу на наявність ознак фіктивності у товариства з обмеженою відповідальністю «Вел-маркет»та неподання ним податкової звітності з вересня 2010 року як на доказ завищення ПП «Агромашзавод»податкового кредиту є необгрунтованими, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що запасні частини до сільгосптехніки, реалізовані позивачу ПП «Градко», придбані останнім саме у ТОВ «Вел-маркет»відповідачем доведено не було.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі № 2а-1670/3326/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв