Рішення № 24408364, 21.05.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/0590/4813/12 Головуючий у 1 інстанції Кривошеєв Д.А.

Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.

___________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.

при секретарі: Проляпа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» м. Донецька до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2012 року,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2011 року ПАТ «Український Бізнес Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 12 травня 2008 року між акціонерним банком «Український Бізнес Банк», правонаступником якого по всім правам та обов'язкам є ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №328-Р, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби строком до 11 травня 2013 року у розмірі 71000 грн. зі сплатою 24% відсотків річних за користування кредитом.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору відповідач був зобов'язаний в процесі користування кредитом дотримуватися принципів кредитування: терміновості, повернення, платності, забезпеченості та при погашенні заборгованості по зазначеному договору дотримуватись графіку погашення, що наведений в додатку №1 до кредитного договору, що підписаний сторонами та є невід'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по договору (кредит, відсотки за користування кредитом, суми комісій) в строки, визначені графіком та кредитним договором.

Пункт 4.4. кредитного договору передбачає, що у випадках виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує банку 48% річних, які нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення.

Згідно п. 5.3. кредитного договору, заборгованість по кредиту, не сплачена в строки у відповідності з п. 4.2., вважається простроченою починаючи з першого дня, наступного за датою погашення по графіку, у сумі, яка перевищує залишок заборгованості, вказаний у графіку на дату погашення.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, сукупна вартість кредиту, яка містить вартість усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань, зазначена в додатку 2 до кредитного договору.

Пункт 8.2. кредитного договору встановлює, що позичальнику надана повна інформація про усі умови кредитування банком фізичних осіб та з усіх запропонованих, позичальник обрав саме дані умови кредитування, які містяться в зазначеному кредитному договорі.

28 квітня 2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно якої були внесені зміни до п. 8.8. кредитного договору щодо порядку вирішення спірних питань, які випливають з зазначеного кредитного договору у судовому порядку та доповнений п.п. 8.8/1, відповідно до якого позичальник надає згоду на передачу банком інформації у будь-яке бюро кредитних історій для формування кредитної історії позичальника.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку відповідача.

Станом на 9 грудня 2011 року відповідачем зобов'язання за кредитним договором виконуються неналежним чином, так заборгованість відповідача перед позивачем складає: заборгованість по кредиту - 67448.67 грн.; заборгованість по відсоткам - 48932.45 грн.

Загальна заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №328-Р від 12 травня 2008 року перед ПАТ «Укрбізнесбанк» становить 116381.12 грн.

12 травня 2008 року з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і відповідачем був укладений договір іпотеки, предметом якого є належне на праві власності нерухоме майно, а саме: жилий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

У п. 5.5. договору іпотеки вказані способи задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: пункти 5.5.1. та 5.5.2. договору іпотеки передбачають, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або кредитними договорами у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно Закону України «Про іпотеку», вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає способи задоволення вимог іпотекодержателя, одним з варіантів є реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою 90% вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

З метою запобігання збільшенню заборгованості, позивачем передана особисто відповідачу претензія від 10 лютого 2009 року, про що свідчить його особистий підпис на копії претензії, з проханням сплатити заборгованість та повідомленням, що сума простроченої заборгованості збільшується, у зв'язку з нарахуванням підвищених відсотків (48 відсотків річних) та про можливість настання негативних наслідків у випадку невиконання умов кредитного договору, а саме звернення банком до суду з позовною заявою по зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом, передбаченим договором іпотеки. Однак заборгованість сплачена не була.

13 серпня 2010 року позивачем за місцем реєстрації відповідача було направлено претензію з проханням сплатити заборгованість та попередженням, що в іншому випадку, банк буде змушений звернутись до суду для звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була отримана останнім, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про отримання поштового відправлення, однак позитивних дій з боку відповідача по сплаті заборгованості це не призвело.

22 лютого 2011 року позивачем передано особисто відповідачу претензія, про що свідчить його особистий підпис на копії претензії, з проханням сплатити прострочену заборгованість, яка, у зв'язку з нарахуванням підвищених відсотків на прострочене тіло кредиту, зростає, та повідомленням, що у випадку непогашення заборгованості банк звернеться до суду з позовною заявою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак відповідачем заборгованість не була сплачена.

10 березня 2011 року позивачем вкотре передана особисто відповідачу претензія, про що свідчить його особистий підпис на копії претензії з проханням сплатити заборгованість та попередженням про можливість настання негативних наслідків у випадку невиконання умов кредитного договору, а саме звернення банком до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом, передбаченим договором іпотеки. Однак до позитивних дій з боку відповідача це не призвело.

ПАТ «Український Бізнес Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року у розмірі 116381.12 грн.; звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні для погашення заборгованості перед ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1163.81 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Український Бізнес Банк» задоволені: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року у розмірі 116381.12 грн., а також судові витрати у розмірі 1163.81 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні для погашення заборгованості перед ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Український Бізнес Банк» у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права і, зокрема на те, що в порушення ст.ст. 1047 та 1051 ЦК України суд ухвалив рішення тільки по розрахунку заборгованості без аналізу первинних документів підтверджуючих заборгованість; суд не дав правової оцінки п. 4.4 кредитного договору, вважає, що зазначене положення протирічить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня; стягуючи пеню, починаючи з 17 вересня 2008 року, суд порушив ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Український Бізнес Банк» суд першої інстанції виходив з того, що його позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору у розмірі 116381.12 грн., а також звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні для погашення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються на Законі.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 12 травня 2008 року між Акціонерним банком «Український Бізнес Банк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №328-Р у розмірі 71000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 24% на рік, кінцевий строк повернення кредиту 11 травня 2013 року.

12 травня 2008 року між Акціонерним банком «Український Бізнес Банк» і ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, згідно якого відповідач надав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статуту ПАТ «Український Бізнес Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку «Український Бізнес Банк».

Судом встановлено, що кредитний договір і договір іпотеки укладені у письмовій формі в установленому порядку, підписані уповноваженими на це посадовими особами банку та особисто відповідачем, зміст правочинів не суперечить вимогам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обов'язковими для виконання.

Умови укладеного кредитного договору частково виконані відповідачем і не оспорювались ним, він не звертався з позовом про визнання окремих його пунктів недійсними. Тому його доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права нараховувати 48% річних на суму простроченої заборгованості є безпідставними.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання по кредитному договору заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 9 грудня 2011 року складає: заборгованість по кредиту 67448.67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 48932.45 грн., а всього 116381.12 грн.

Перевіряючи заперечення відповідача суд першої інстанції встановив, що грошові кошти, які сплачував відповідач за кредитним договором, зараховувались на погашення кредиту в порядку, встановленому п. 5.5. кредитного договору. Відповідачем не надано належних доказів того, що будь-які грошові кошти не були зараховані на погашення кредиту. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що у випадках виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує банку 48% річних, які нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення. Такий обов'язок відповідача не визначений як нарахування неустойки, тому доводи апеляційної скарги про незаконне задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих процентів, починаючи з 17 вересня 2008 року є безпідставними.

Разом з тим, згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 41 зазначеного Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогою про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Виходячи з того, що в даному випадку позичальник - ОСОБА_2 не є відмінною від особи іпотекодавця висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки окремо від задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є помилковим.

Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні - про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною встановленою суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов'янська Донецької області, проживаючого: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» м. Донецька, ЄДРПОУ 19388768, МФО 334969, розрахунковий рахунок 3739006 в ПАТ «Укрбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року у розмірі 116 381.12 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 56,6 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні, для погашення заборгованості перед ПАТ «Український Бізнес Банк» за кредитним договором №328-Р від 12 травня 2008 року, а також судові витрати в розмірі 1163.81 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: