Ухвала суду № 24407336, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-57989/09

К-57989/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009

у справі № 2-а-12633/09/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (СДПІ у м. Донецьку)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2009 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку від 20.07.2009 № 0000631322/1/22630/10/15-16-23/5 з тих підстав, що порушення платником податків строків сплати суми узгодженого податкового зобов`язання з вини банківської установи в силу норми підпункту 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (Закон № 2181 - ІІІ) виключає відповідальність платника податків за не своєчасну сплату податкових зобов'язань.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено з підстав неврахування судом першої інстанції недоведеності вини банківської установи щодо невчасного перерахування податкових зобов`язань за відсутності доказів вчасного направлення платіжного доручення банку для здійснення оплати податкових зобов`язань

У касаційній скарзі КП «Компанія «Вода Донбасу»»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить її відхилити як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в розмірі 205,50 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2009 № 0000631322/1/22630/10/15-16-23/5, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 463/15-16-23/5-00191678 від 28.04.2009, про порушення позивачем норми пункту 17.2 ст.17 Закону № 2181-ІІІ з посиланням на те, що позивач сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2008 року по уточнюючому розрахунку № 3374 від 16.04.2009 у сумі 2055,04 грн. із затримкою в 1 день.

У судовому процесі встановлено, що 16.04.2009 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2009 року, за яким збільшив самостійно визначену суму податкових зобов`язань на 8333,00 грн. та нарахував штраф у розмірі 5% від цієї суми, тобто 417,00 грн. Враховуючи передплату податкових зобов`язань на 6277,96 грн., позивач сплатив 2055,04 грн. (суму збільшення податкових зобов`язань ) 17.04.2009 згідно з платіжним дорученням № 142.

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом «а»пункту 17.2 ст. 17 вказаного Закону визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Отже, за вказаними нормами граничним терміном сплати податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення їх заниження та виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку є дата подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за період, у якому таке заниження відбулось.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність доказів вчасного перерахування позивачем податкових зобов`язань за уточнюючим розрахунком, оскільки надані до матеріалів справи копії платіжних доручень (а.с. 25-27) стосуються сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2009 року до самостійного виявлення заниження податкового зобов`язання за вказаний податковий період та подання уточнюючого розрахунку, а факт сплати збільшеної суми податкових зобов'язань (2055,04 грн.) 17.04.2009, тобто на 1 день пізніше дати подання уточнюючого розрахунку, позивачем не спростований.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зробив юридично правильний висновок про правомірність застосованих до відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»»залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко