Ухвала суду № 24407323, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-35994/09

К-35994/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2009

у справі № 2а-883/09/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганськ»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганськ»до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000821710/0 від 08.01.2008 задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі в м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін, посилаючись на правильність встановлення судами обставин справи та обґрунтованість прийнятих рішень.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ в Артемівському районі в м. Луганську проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007, про що складено акт від 18.12.2007 №678/2300/32899904.

За результатами перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000821710/0 від 08.01.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 85878 грн., в тому числі за основним платежем -28626 грн., та 57252 грн. -штрафних санкцій, - із посиланням на порушення п.п.4.2.7. п.4.2. ст.4, п.п. «а»п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІУ).

Відповідно до акту перевірки від 18.12.2007 №678/2300/32899904 позивач на підставі договорів суборенди перерахував грошові кошти фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, яка є платником єдиного податку згідно із свідоцтвом від 07.12.2006 серії Д №155451, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, вид діяльності -посередницькі послуги в торгівлі різними товарами. Так, з лютого по вересень 2007 року позивачем виплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 190840,00 грн. орендної плати за нежилі приміщення, не утримавши з цих сум податок з доходів фізичних осіб.

Податковий орган, приймаючи рішення про нарахування позивачу суми податкового зобов'язання, виходив з того, що позивач, виплачуючи СПД ОСОБА_4 орендну плату, виступає податковим агентом, оскільки відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року №727/98 доходи платника єдиного податку, отримані протягом звітного року не від діяльності, зазначеної у свідоцтві про сплату єдиного податку, оподатковуються на загальних підставах згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За визначенням пункту 1.15 ст. 1 Закону № 889-ІУ податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання податкового обов'язку встановлені пунктом 19.2 ст. 19 цього Закону, підпунктом «а»якого податкового агента зобов'язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При цьому маються на увазі саме доходи, які оподатковуються за правилами Закону № 889-ІУ, оскільки інше не відповідало б логічній послідовності правового регулювання, встановленого цим Законом.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 ст. 9 цього ж Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До 1 січня 2012 року ( Декрет втратив чинність згідно із Законом України від 04.11.2011 N 4014-VI) таким спеціальним законодавством були норми розділу ІУ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян», стаття 14 якого встановлювала порядок обчислення i сплати податку. Відповідно до частин першої та другої цієї статті з доходів, зазначених у розділі ІУ Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Встановлення двох порядків обчислення та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, які підлягали оподаткуванню згідно з розділом ІУ Декрету, обумовлювалось тим, що відповідно до частини першої ст. 13 цього Декрету передбачалося два види доходів від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

З огляду на те, що розділи І-ІІІ Декрету (в тому числі і стаття 10) втратили чинність з 1 січня 2004 року, доходи, отримані фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності не від здійснення такої діяльності оподатковуються за правилами, встановленими Законом № 889-ІУ, тобто з покладенням обов'язку щодо нарахування, утримання та перерахування сум податку до бюджету на податкового агента, який виплачує ці доходи.

Що ж стосується доходів, отриманих від зазначеною діяльності, то порядок обчислення і сплати з них податку до 1 січня 2012 року був встановлений статтею 14 Декрету, а саме: податковим органом на підставі декларацій, поданих фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність нарахування позивачу сум податкового зобов'язання з доходів, виплачених ним СПД ОСОБА_4, оскільки ці доходи отримані останнім від здійснення підприємницької діяльності і по відношенню до них позивач не виконує обов'язки податкового агента.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко