Ухвала суду № 24407016, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-28093/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.05.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства „Каліон Банк Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009

у справі № 7/169

за позовом Акціонерного товариства „Каліон Банк Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Каліон Банк Україна" ( правонаступник - Публічне акціонерне товариство „Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення № 0000424310/3 від 07.06.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2008 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000424310/3 від 07.06.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 2433066 грн. , в частині визначення суми податкового зобов'язання в сумі 32443, 45 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Акціонерне товариство „Каліон Банк Україна" ( правонаступник -Публічне акціонерне товариство „Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь") звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2006 та складено акт № 850/2310/19357443 від 18.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000424310/3 від 07.06.2007, яким позивачу визначено сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток банківських організацій у сумі 2465509, 63 грн.

перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.24 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.1 пп. 5.4.6 п. 5.4, п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 12.2.1 пп. 12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхових резервів за наданими банками гарантіями, відкритими акредитивами та завищення валових витрат, що не пов'язані з власною господарською діяльністю Банку.

Відповідно до пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Підпунктом 12.2.2 цього пункту встановлено, що з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Отже, при визначенні розміру страхового фонду, що створюється за рахунок валових витрат, враховуються фактично існуючі боргові вимоги банку по активних операціях з дебіторами.

Страховий резерв під інші активні операції банку, які не супроводжуються виникненням боргових вимог, створення якого банком є обов'язковим в силу нормативно-правового акту, не впливає на формування валових витрат.

З огляду на це, банк неправомірно збільшив валові витрати за рахунок сум страхового резерву, позивач резервував кошти в межах укладених договорів про умови відкриття резервних акредитивів без надання грошового покриття на позабалансових рахунках № 9000 "облік усіх видів наданих гарантій та поручительств банкам", № 9001 "облік наданих акредитивів" та за зобов'язаннями по наданим гарантіям згідно договорів про умови надання банківських гарантій, що обліковуються на рахунку № 9020 "облік наданих гарантій".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем формувались страхові резерви за рахунок валових витрат зменшував свої податкові зобов'язання по податку на прибуток за зобов'язаннями по акредитивам та гарантіям.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Акціонерного товариства „Каліон Банк Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 у справі № 7/169 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства „Каліон Банк Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 у справі № 7/169 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров