Ухвала суду № 24407005, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-57931/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.05.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009

у справі № 2-а-11231/08

за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Україна" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0000962301/0 від 31.03.2008, № 0000972301/0 від 31.03.2008.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та складено акт № 1501/23-1/00307230/0110 від 18.03.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000972301/0 від 31.03.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 283820 грн., № 0000962301/0 від 31.03.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 304374 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат не підтверджені суми коштів, сплачених за рекламні послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Екаунт Бюро „Пачолі консалт" було укладено договір про надання рекламних послуг.

У додатках до договору, які є його невід'ємною частиною, визначено види та вартість рекламних послуг.

Позивачем в ході проведення перевірки працівникам відповідача були надані акти прийому-передачі виконаних робіт за договором від 01.08.2007 та додатки до нього.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Аналіз договору про надання рекламних послуг, укладеної позивачем, дає підстави вважати, що послуги, які надано Товариству, спрямовані на отримання доходу останнього.

Таким чином, понесені позивачем витрати з рекламні послуги належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 у справі № 2-а-11231/08 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 у справі № 2-а-11231/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров