Ухвала суду № 24407093, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-438/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року

у справі № 6/93-2489

за позовом Спільного українсько -іспанського підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП»

до 1. Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області

про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень та відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету, -

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне українсько -іспанське підприємство -товариство з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області (далі -відповідач-2) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Бережанської МДПІ Тернопільської області № 0001531500/02391 від 18 квітня 2007 року та № 0001821500/0 від 18 травня 2007 року; відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість за лютий 2007 року у сумі 398,00 грн. та за березень 2007 року у сумі 12588,00 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ Тернопільської області № 0001531500/02391 від 18 квітня 2007 року в частині зменшення Спільному українсько -іспанському підприємству -ТОВ «Санза ТОП» на 2819,74 грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стягнуто з бюджету 2819,74 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2007 року на користь Спільного українсько -іспанського підприємства -ТОВ «Санза ТОП». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету на користь Спільного українсько -іспанського підприємства -ТОВ «Санза ТОП»1,03 грн. сплаченого державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Бережанська МДПІ Тернопільської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бережанська МДПІ Тернопільської області провела невиїзну документальну перевірку Спільного українсько -іспанського підприємства -ТОВ «Санза ТОП»з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 226/15-02/31274081 від 16 травня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Спільному українсько -іспанському підприємству -ТОВ «Санза ТОП»було зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 12588,00 грн.

18 травня 2007 року Бережанська МДПІ Тернопільської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001821500/0, яким на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила Спільному українсько - іспанському підприємству -ТОВ «Санза ТОП»бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2007 року на 12588,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковим органом в результаті перевірки позивача, не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Також суди виходили з того, що податковим органом не підтверджено правомірність виключення 133,07 грн. податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування, сплачену згідно платіжного доручення № 138 від 20 лютого 2007 року за послуги, надані Обласною санепідемстанцією.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року на 2819,74 грн. слугував висновок податкового органу про те, що: податкова накладна № 69/8 від 23 лютого 2007 року на суму 16120,02 грн. (у тому числі податок на додану вартість 2686,67 грн.), виписана позивачу ДП «Бучацьке лісове господарство», заповнена з недоліками, зокрема, не містить номенклатури товарів, їх кількості та ціни; відсутні докази сплати податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих позивачу Обласною санепідемстанцією.

Згідно підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з цим, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкового органу щодо нарахування фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Між тим, як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкова накладна № 69/8 від 23 лютого 2007 року на суму 16120,02 грн. (у тому числі податок на додану вартість 2686,67 грн.), виписана позивачу ДП «Бучацьке лісове господарство»(арк. справи 176), містить усі реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Також, матеріали справи містять платіжне доручення № 138 від 20 лютого 2007 року (арк. справи 175), яке підтверджує факт оплати позивачем вартості наданих йому послуг Обласною санепідемстанцією (у тому числі податку на додану вартість).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року на суму 2819,74 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001821500/0 від 18 травня 2007 року.

Відповідно до положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний Бережанською МДПІ Тернопільської області, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 2819,74 грн. бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Бережанської МДПІ Тернопільської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева