Ухвала суду № 24406850, 18.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2012 р. м. Київ К-57468/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року

у справі №16/356-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами»

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ Хмельницької області.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001431500/0 від 06 березня 2008 року, прийняте Шепетівською ОДПІ Хмельницької області, про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 28137,16 грн. по оплаті земельного податку. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами»3,40 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року постанову Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Шепетівська ОДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шепетівська ОДПІ Хмельницької області провела документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку ВАТ «Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами» за період з 30 вересня 2002 року по 18 січня 2008 року, за результатами якої було складено акт від 06 березня 2008 року № 950/15-03481603.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у порушенні термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

06 березня 2008 року Шепетівська ОДПІ Хмельницької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001431500/0 яким згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 1747 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 56274,32 грн. застосувала до позивача штраф у розмірі 50% у сумі 27137,16 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом було порушено вимоги підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення були застосовані після спливу 1095 днів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, підставою для застосування штрафу згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що позивачем був порушений граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку за розрахунком № 427/1 від 25 січня 2002 року, за розрахунком № 719/10 від 31 січня 2003 року та податковим повідомленням-рішенням № 0000482301 від 05 травня 2003 року.

Згідно положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до платника податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань, які згідно пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону, є зобов'язаннями платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Така позиція узгоджується і з приписами пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за якими у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення порушив вимоги підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки визначив податкове зобов'язання зі штрафних санкцій за межами строку давності у 1095 днів.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева