Ухвала суду № 24406930, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К-22208/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 10.05.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009

у справі № 8/137

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

про визнання податкового повідомлення -рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання податкового повідомлення - рішення податкового повідомлення - рішення №1473/17-04 від 08.10.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду від 16.01.2008 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 1473/17-04 від 08.10.2007.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем згідно заяви про зняття з обліку платника податків від 06.08.2007 № 5276/Пт була проведена планова перевірка підприємницької діяльності позивача та складено акт № 205/1956405895/17-04 від 28.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1473/17-04 від 08.10.2007, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання 1249779, 44 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 8.2.1. п.8.2. ст. 8, пп. 16.3.3 пп. 16.3.6. п.16.3. ст. 16. пп. "а" п.19.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів з фізичних осіб"; пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; пп. 2.3.1. п.2.3. ст. 2, п. 9.3. ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем було отримано, згідно з даними книги обліку доходів та витрат та банківськими виписками, виручку від надання послуг в сумі 41906,09 грн.

Згідно даних пошуково-довідникової системи ЦБД юридичних осіб ДПА України, фізичною особою ОСОБА_3 03.02.2004 засновано ТОВ „Слов'янська виробнича компанія", код 32799499, частка внеску в статутний фонд громадянина ОСОБА_3 складає 50 % (11562 грн.), згідно даних звіту позивача обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), за IV квартал 2006 року склав 10125250 грн.

Перевіркою встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за IV квартал 2006 року позивача склав 10125250 грн.: дохід отриманий від надання в оренду рухомого та нерухомого майна в сумі 25250 грн. та дохід від продажу своєї частки в статутному фонді ТОВ „Слов'янська виробнича компанія" (50%) 10100000 грн.

Указу Президента України від 03.07.1998 N 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, п. 1 ст. 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Окрім зазначеного Указу положення про умови та порядок набуття права здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ). А в п. 9.4 ст. 9 зазначено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснюються оподатковувані операції з обсягом, що перевищує протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у зазначених випадках і строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'янська виробнича компанія" від 30.10.2006 № 621745 громадянин України ОСОБА_3, що діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 10.06.2004, продав свою частку у статутному фонді ТОВ „Слов'янська виробнича компанія" (50%) громадянину Росії ОСОБА_5 за 10100000 грн. (2 млн. доларів США по курсу НБУ на день отримання коштів).

Кошти від продажу своєї частки в статутному фонді надійшли 10.11.2006 на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2008 в справі № 2-6281/2008 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'янська виробнича компанія" від 30.10.2006 визнано недійсним, рішення набрало законної сили 15.12.2008.

Водночас підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є також обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 1 Указу N 727/98 як виручку від реалізації продукції розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід враховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.

Указом N 727/98 запроваджено обмеження щодо форми розрахунку, який має здійснюватися виключно грошовими коштами, готівкою чи безготівково. До такого висновку суд дійшов, виходячи з визначення терміна "виручка" - суми, а отже, іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.04.2009 грошові кошти в сумі, еквівалентній 2000000 доларів США, на виконання вищевказаного рішення Слов'янського міськрайонного суду були повернуті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що з отриманих позивачем кошти не є його виручкою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 у справі № 8/137 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 у справі № 8/137 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров