Ухвала суду № 24406298, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3895/11

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Інтернаціональні комунікації»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000361510 від 01.04.2011 року. Позивач вказував на те, що ним було правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, ТОВ «Інтернаціональні комунікації»не повинно відповідати за дії контрагента, податкове повідомлення-рішення винесено протиправно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що неможливо підтвердити сплату податку на додану вартість контрагентом позивача ТОВ «Ентерком», а тому ТОВ «Інтернаціональні комунікації»не має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладеним зазначеного контрагента.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Інтернаціональні комунікації»задоволено. Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000361510 від 01.04.2011 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідачем на зазначену постанову подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Інтернаціональні комунікації». Апелянт вважає, що несплата контрагентом позивача сум податку на додану вартість до бюджету свідчить про безпідставність формування позивачем на такі суми податкового кредиту, оскільки такі дії суперечать суті податку на додану вартість, його призначення та встановленій процедурі його обліку та адміністрування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі з 11.03.2011 року по 16.03.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»з питання правомірності заявленого відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року, за результатами отриманих відповідей зустрічних перевірок по взаємовідносинах з контрагентами, про що складено акт №84/15-1/30109015/8 від 17.03.2011 року. Перевіркою виявлено, що ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3 квітня 1997 року завищено суму з податку на додану вартість заявлену до відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2008 року у розмірі 125130 грн., внаслідок внесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які контрагентами не були нараховані та сплачені, що призвело до втрат бюджету.

На підставі проведеної перевірки СДШ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 1 квітня 2011 року направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000361510 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 125130 грн. Позивач не погодився з результатами перевірки та оскаржив їх в адміністративному порядку, проте в межах місячного строку не дочекавшись відповіді відповідача оскаржив податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку, у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача, тобто сума податку на додану вартість не підтверджена зустрічними перевірками, що не дає можливість для відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації».

Відповідач надав відповідь на запит про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ентерком»в зв'язку із його припиненням 16.07.2008 року. Суд першої інстанції вірно вважає необґрунтованим доводи відповідача з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Позивачем в обґрунтування правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним контрагента ТОВ «Ентерком»надано податкові накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу товару, суми по яким включені до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданих доказів вбачається, що ТОВ «Ентерком»станом на квітень 2008 року не було припинено, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було діючим підприємством, а тому позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами. В разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту, оскільки позивач довів суду та надав відповідні докази, які підтверджують розмір податкового кредиту.

Крім того, придбання за договорами купівлі продажу товарів (мікросхем, радіотелефонів) безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки відповідно до акту перевірки його основними видами діяльності є зв'язок, монтаж обладнання для трансляції та ретрансляції передач тощо.

Суд першої інстанції вірно вважає недоведеним відповідачем неправомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним ТОВ «Ентерком»тільки на підставі відповіді на запит про неможливість проведення перевірки контрагента в зв'язку з його припиненням. Крім того, в акті перевірки зазначено про неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість в зв'язку із припиненням контрагента, проте не надано доказів, які б підтверджували несплату контрагентом сум податку до бюджету.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.05.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький