Постанова № 24405923, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а-339/11/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кривоозерського районного центру зайнятості Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, у справі за позовом Кривоозерського районного центру зайнятості Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому ставить вимоги до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за період з 29 грудня 2008 року по 23 грудня 2009 року, у сумі 21780,95 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що 29 грудня 2008 року відповідач звернувся до Кривоозерського РЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного і цього ж дня йому надано статус безробітного і призначено виплату допомоги.

29.12.2009 року відповідача знято з обліку у зв'язку з його відмовою від послуг служби зайнятості.

У 2010 році Кривоозерському РЦЗ стало відомо, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець 28 серпня 2006 року і лише 27 вересня 2010 року вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24 липня 2006 року.

Відповідачем отримано допомогу по безробіттю, за період з 29.12.2008 року по 23.12.2009 року, на загальну суму 21780,95 грн.

Вважає, що оскільки відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -він не мав права на отримання статуту безробітного, а тому ним не законно отримано вищевказану матеріальну допомогу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2008 року відповідач звернувся до Кривоозерського РЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного і цього ж дня йому надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю.

29.12.2009 року відповідача знято з обліку у зв'язку з його відмовою від послуг служби зайнятості.

У 2010 році Кривоозерському РЦЗ стало відомо, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець 28 серпня 2006 року і лише 27 вересня 2010 року вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24 липня 2006 року.

Відповідачем отримано допомогу по безробіттю, за період з 29.12.2008 року по 23.12.2009 року, на загальну суму 21780,95 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки вищевказаним судовим рішенням Господарського суду припинено юридичну діяльність відповідача та у вказаний період останній не займався підприємницькою діяльністю -відповідач мав право на отримання статусу безробітного, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно вимог Закону України «Про зайнятість населення», не можуть бути визнані безробітними громадяни, які займаються трудовою, підприємницькою та іншою діяльністю. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною та іншою діяльністю.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на вищевикладене судова колегія приходить до висновку, що відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю, в період з 29.12.2008 року по 23.12.2009 року, оскільки у вказаний період він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що є порушенням вимог вищевказаного закону.

Оскільки суму коштів відповідачем добровільно не повернуто -вони підлягають стягненню у примусовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції, що датою припинення підприємницької діяльності відповідача є дата винесення вищевказаного рішення Господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно п.1 ст.4 даного Закону - державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.15 ст.47 вищевказаного Закону - дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

З огляду на вищезазначене судова колегія приходить до висновку, що датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем -є саме внесення до ЄДР відповідного запису. Оскільки на момент звернення відповідача до центру зайнятості, до ЄДР такого запису не внесено - останній вважався працевлаштованим та не мав права на отримання статусу безробітного.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кривоозерського районного центру зайнятості Миколаївської області -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року -скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Кривоозерського районного центру зайнятості Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на р/р 37170013140323 УДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20883450, як повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю Кривоозерському районному центру зайнятості Миколаївської області, 21780 гривень 95 копійок (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят гривень дев'яносто п'ять копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

В.Л. Романішин