Ухвала суду № 24403885, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13468/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесем»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 року №0000052307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 402/23-7/24926423 від 16.08.2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Одесем»по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року».

Актом перевірки встановлення порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Одесем»при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаному правочину не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ «Олесем» суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 134 758,33 грн. за квітень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 402/23-7/24926423 від 16.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134 758,33 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно визначено, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження товарності операції за договором № 04-11 від 01.03.2011 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Мета», оскільки приймання послуг, яке здійснювалось за умовами договору щомісячно, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами.

Наявність права позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними за маркетингові послуги, зокрема за квітень 2011 року.

Крім того, перевіркою не досліджувалися первинні документи суб'єкта господарювання, оскільки відповідно до п. 4 акту до переліку документів, які охоплені перевіркою, входять лише податкові декларації ТОВ «Одесем», інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань, отриманий акт про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВО «Мета», у зв'язку з чим твердження відповідача стосовно того, що товар (послуги) по вказаному правочину не був переданий, є необґрунтованими.

З урахуванням викладено, колегія суддів вважає, що відсутні порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки надання послуг за договором № 04-11 від 01.03.2011 року підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами, а право на податковий кредит підтверджується податковими накладними за відповідний період.

Збільшуючи грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість, податковий орган посилався на те, що у ТОВ «Одесем»відсутнє право на віднесення сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг до складу податкового кредиту за договором № 04-11 від 01.03.2011 року, у зв'язку з тим, за наслідками перевірки ТОВ «НВО «Мета»встановлено відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням. Відповідачем зроблений висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НВО «Мета»здійснюється поза межами правового поля, вказане підприємство не набуло належним чином цивільної дієздатності, а відтак, фінансово-господарські відносини між ТОВ «НВО «Мета»і позивачем є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням не є підставою для заперечення права позивача на віднесення до податкового кредиту сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг на підставі укладених господарських та основою для визначення правочину як фіктивного або нікчемного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи наявні докази виконаних робіт за договором № 04-11 від 01.03.2011 року (Маркетингове дослідження щодо функціонально-економічних планів розвитку, обслуговування, ремонту та модернізації залізничних доріг, що узгоджується із видами статутної діяльності позивача та запланованої нової сфери господарської діяльності ремонту і обслуговування залізничних доріг), що свідчить про те, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 року № 0000052307 прийнято відповідачем протиправно.

Таким чином, колегія суддів вважає адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.