Постанова № 24402858, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8831/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лисянського районного центру зайнятості на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Лисянського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення невиплачених коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Лисянський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 кошти, виплачені як допомогу по безробіттю в сумі 600 грн. 00 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням Лисянський районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Лисянського районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом від 15.02.2010р. № НТ100215 відповідачу був наданий статус безробітного і виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1010,00 грн..

Відповідно до акту від 20.07.2011р. № 2359/1985, яким встановлено, що в період перебування на обліку в статусі безробітного гр. ОСОБА_3 також мала трудові відносини з ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.

Наказом № 2359/79 від 20.07.2011 року Лисянського районного центру зайнятості зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1010 грн. за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. Згідно довідки Лисянського районного центру зайнятості № 989 від 07.12.2011 р. заборгованість відповідача з приводу отриманої ним допомоги по безробіттю становить 1010 грн. 00 коп.

З них на рахунок центру зайнятості відповідачем добровільно відшкодовано кошти в сумі 410 грн. 00 коп., таким чином станом на 07.12.2011р. залишок заборгованості відповідача становить 600 грн. 00 коп., які і були пред'явленні до відповідача у позові

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що оскільки що цивільно-правові договори між ОСОБА_3 та ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" підписані не були, тому факт зміни розміру матеріального забезпечення відповідача недоведений та відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з відповідача в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до ст. 2 даного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Підпунктом «Е»пункту 1 ст. 4 Закону України від 01.03.1991, № 803-XII «Про зайнятість населення»передбачено право безробітного на безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

Відповідно до ст.6 Закону України від 02.03.2000, № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 14.02.2007, № 219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (далі Порядок).

Згідно п. 2. Порядку незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Відповідно до п. 11 Порядку рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості.

Відповідно до пп. 1 п. 20 Порядку, безробітні знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Відповідно до п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці від 20.11.2000, № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Як свідчать матеріали справи, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем проведено розслідування страхових випадків за 4 квартал 2010 року шляхом звіряння даних, зазначених у документах Відповідача з базою даних наданою Державною податковою адміністрацією України виявив, що Відповідач отримував дохід у 4 кварталі 2010 року від ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»під час перебування на обліку в статусі безробітного.

Позивач для підтвердження виявленого факту направив запит до ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»в якому просив підтвердити дані про виплачені доходи гр. ОСОБА_3

07.07.2011 року Позивач отримав від ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»у відповідь на свій запит лист в якому повідомлялося, що гр .ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року отримала вид доходу в формі винагороди за виконання робіт (послуг) згідно цивільно-правової угоди. Також було надано довідку про доходи від 07.07.2011 р. № 108 на ім'я ОСОБА_3 про те, що вона дійсно працювала в ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»де вказано суму нарахованої заробітної плати, суму утримання із заробітної плати, та суму, що підлягала до виплати.

Таким чином, відповідач неправомірно не повідомив належним чином про це районний центр зайнятості, тому отримував допомогу по безробіттю за рахунок коштів позивача на випадок безробіття незаконно.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в заяві від 15.02.2010 р. про надання статусу безробітного Відповідач зазначив, що трудовою діяльністю не займається (відносився до категорії незайнятих громадян). Також в додатку до Персональної картки про відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення Відповідач під розпис вказав, що з відповідальністю за надання недостовірних відомостей про обставини, що впливають на умови матеріальних виплат, ознайомлена; з обов'язком повернення службі зайнятості коштів, незаконно отриманих у разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення даних, ознайомлена; у випадку самостійного працевлаштування, укладення цивільно-правової угоди про надання послуг (робіт) за винагороду негайно сповіщати центр зайнятості - зобов'язана.

Постановою КМУ №357 від 20.03.2006 року, якою затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття»і ст. 7 якого передбачає стягнення коштів, не повернутих добровільно у судовому порядку.

Пунктом 8 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що виплата допомоги по безробіттю та соціальні послуги припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 2 статті 36 Закону №1533-Ш визначено обов'язок застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України, з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку, відповідно до законодавства.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом неправомірно не прийнято до уваги той факт, що Відповідачем 03.08.2011 року було подано заяву на ім'я директора Лисянського районного центру зайнятості в якій вона просила відстрочити виплату заборгованої допомоги по безробіттю та зобов'язувалась повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю протягом 4-х місяців до 03.12.2011 року, так як подавши цю заяву Відповідач фактично визнав вчинене ним порушення, і в добровільному порядку незаконно отримане матеріальне забезпечення станом на 04.12.2011 р. повернув частково, в сумі - 410 грн. 00 коп. Залишок неповернутої заборгованості становить - 600 грн. 00 коп.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час перебування ОСОБА_3 на обліку у Позивача в статусі безробітного, вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»та отримувала дохід.

Доводи суду першої інстанції щодо оцінки цивільно-правового характеру відносин між ОСОБА_3 та ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" колегія суддів не приймає до уваги, так як самим Відповідачем не оспорюється недійсність цивільно-правової угоди, укладеної між нею та ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", крім того на час розгляду справи вказаний договір не визнано судом недійсним.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що Відповідач отримував допомогу по безробіттю незаконно, таким чином суми заборгованості мають бути повернуті.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лисянського районного центру зайнятості -задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року - скасувати.

Позов Лисянського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення невиплачених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Лисянського районного центру зайнятості (рахунок 37177004000511 в управлінні державного казначейства в Черкаській області МФО 854018 код ЄДРПОУ 21368431) коштів в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.