Постанова № 24399876, 23.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Горпенюк О.А.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року справа №2а/1270/206/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представників позивача Савкусан Т.П., Радіонової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі №2а/1270/206/2012 за позовом Луганського обласного об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011 року № 0000372320/0 та №0000382320/0,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.12.2011 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011 року № 0000372320/0 та №0000382320/0.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що зазначені податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року винесено на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.11.2011 року з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Металод» та з ТОВ «Стелс-Груп-2010» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. В акті зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Металод», ТОВ «Стелс-Груп-2010», оскільки щодо директорів зазначених підприємств винесено обвинувальні вироки у скоєнні злочинів, передбачених відповідно ч.2 та ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Апелянт стверджує, що укладені договори не є нікчемними оскільки сторонами належним чином оформлено дані договірні правовідносини, договори належним чином виконані та отримане на виконання цих договорів, використовувалось ним у господарській діяльності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Луганське обласне об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради, знаходиться на обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції в м.Луганську з 14.01.1991 року, є платником податку на додану вартість (а.с. 108,109).

Відповідач - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Луганське обласне об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Металод» та ТОВ «Стелс-груп-2010» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року.

За результати перевірки складено акт від 02.11.2011 року №764/23-03088053 (а.с. 16-39), яким встановлені порушення:

- п.п.4.1.1. п. 4.1. ст.. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст.. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2., п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 19441 грн., в тому числі за 3 квартал;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3. п.п.7.5.1. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 15553 грн., в тому чисті за липень 2010 року в сумі 12748 грн., вересень 2010 року в сумі 2805 грн.

Перевіркою встановлено, що у липні 2010 року позивачу надавались ПП «Металод» послуги генпідряду. Згідно вироку Краснолуцького міського суду Луганської області від 04.08.2011 року по справі 1-400/2011 директора ПП «Металод» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

В наслідок вказаного податковий орган дійшов висновку, щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та ПП «Металод», та завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Металод» на суму 13419 грн..

Згідно вироку Свердловського міського суду Луганської області директора ТОВ «Стелс-Груп-2010» ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, за ознаками фіктивного підприємництва.

Тому відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Стелс-Груп-2010», у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Стелс-Груп-2010» на суму 2805 грн..

Крім того відповідачем встановлено заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Металод» та з ТОВ «Стелс-Груп-2010» на загальну суму 19441 грн.

16 листопада 2011 року відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0000372320/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 15553,00 грн., та за штрафними санкціями на 3888,00 грн. (а.с. 13) та податкове повідомлення-рішення №00003872320/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на 19441,00 грн., та за штрафними санкціями на 4860,00 грн.(а.с. 14).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 01 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про податок на прибуток», тощо.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.99 р. № 1-рп/99).

Відповідно правомірність поведінки підприємства, зокрема дотримання ним норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон № 334), який був чинним на момент спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі ст.3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 та 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) відповідно до пп. 11.2.1 статті 11 Закону № 334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку: або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону № 334 передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більш ніж: суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, уп. 5.3 ст. 5 Закону № 334 наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. У п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закону № 168), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задовленні позову зазначив, що відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що саме відносини субпідряду і мали місце між Об'єднанням «Лугансьокблагробуд» та ПП «Металод».

Позивачем на підтвердження правомірності віднесення валових витрат господарських операцій з ПП «Металод» формування податкового кредиту з ПДВ надано договір субпідряду на виконання робіт від 14.07.2010 року № 7/1 між ЛОО «Луганськоблагробуд» та ІШ «Металод».

Відповідно до умов зазначеного договору ПП «Металод» (субпідрядник) взяло на себе зобов'язання своїми силами та коштами виконати роботи по заміні дверних блоків у приміщенні Луганського академічного обласного театру ляльок, а ЛОО «Луганськоблагробуд» (Генпідрядник) - прийняти і оплатити виконану роботу (п. 1.1 Договору). Загальна вартість за цим договором встановлена відповідно до проектно-кошторисної документації та становить 80513,48 грн;, з врахуванням ПДВ. (п. 3.1 Договору). Генпідрядник проводить оплату робіт Субпідряднику на підставі актів ф. КБ-2В та довідок КБ-3 (п.3.6 Договору).

На виконання зазначених умов договору сторонами були затверджені локальні кошториси на ремонтні роботи та сформована договірна ціна. Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 15-ти днів з моменту підписання Ф. КБ-2в та КБ-3 (п.п. 3.6. Договору). Фактичне виконання умов договору (виконання робіт ПП «Металод» як субпідрядником) підтверджується наступними матеріалами: свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, Статутом ПП «Металод», ліцензією.

Факт реального виконання робіт ПП «Металод» підтверджується актом виконаних робіт ф КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт Ф-3 за липень 2010 року на суму 80513,48 грн.,

Крім того, реальність договірних відносин та виконання зазначених робіт із встановлення двірних блоків підтверджується і тим, що зазначений субпідрядний договір було укладено на виконання умов генпідрядного договору від 21.06.2010 року № 7 між Комунальним закладом «Луганського академічного обласного театру кукол» (Замовник) та ЛОО «Луганськоблагробуд» (Генпідрядник).

Замовник за договором генпідряду підтвердив факт виконання зазначених робіт шляхом підписання актів виконаних робіт ф КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних робіт Ф-3 за липень 2010 року на суму 85328 грн..

Факт оплати ЛОО «Луганськоблагробуд» виконаних ПП «Металод» робіт підтверджується випискою з банку про перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Металод» згідно договору № 7/1 від 14.07.2010 року, з якого вбачається, що кошти дійсно перераховувались на банківські рахунки ПП «Металод».

Щодо висновків податкового органу про відсутність господарських операцій з виконання робіт за договором субпідряду з ПП «Металод», відповідач зазначив відсутність у сторін договору первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів. На такі висновки послався й суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Відносини позивача та ПП «Металод» мали підрядний характер з виконання робіт, про що був укладений Договір субпідряду на виконання робіт по заміні дверних блоків № 7/1 від 14.07.2010 року (Договір підряду № 7 від 21.06.2010 року між Об'єднанням «Луганськоблагробуд» та Замовником - КЗ «Луганський академічний обласний театр ляльок»). Ніяких відносин щодо перевезення вантажів (товару) між сторонами не було і не повинно було бути, тому документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, товаро транспортні накладні, тощо, не повинні мати місце у цих правовідносинах, і посилання суду на їх відсутність є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Належним підтвердженням фактичності виконання робіт по підрядним договорам є лише акти виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 між замовником та генпідрядником, та між генпідрядником та субпідрядником. Усі ці документи, складені належним чином та підписані всіма сторонами, додані до матеріалів справи.

Отже, суд першої інстанції помилково застосував до відносин з виконання робіт за договором підряду, який було укладено позивачем з ПП «Металод» норми ЦК України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом та інші норми, що регулюють відносини перевезення.

Крім того, колегія суддів вважає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями з огляду на те, що наявність цих документів, не пов'язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, та датою збільшення валових витрат, встановленої підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, про порушення позивачем даних норм податкових орган не зазначає, хоча й зазначає в акті перевірки про порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту.

Також безпідставним є посилання суду на те, що сторонами не надано доказів того, що саме працівниками ПП «Металод» виконані роботи по заміні дверних блоків в приміщенні Замовника (Луганського академічного обласного театру ляльок). Чинне законодавство України не передбачає залежності фактичного виконання робіт від того, чи тільки власні працівники субпідрядника мають долучатися до виконання робіт, які є предметом договору. Генеральний підрядник не має права втручатися у господарську діяльність субпідрядника та перевіряти чи власні працівники проводять роботи, чи субпідрядник наймає для цієї роботи третіх осіб.

На час укладення Договору субпідряду між позивачем та ПП «Металод» від 14.07.2010 р. останній мав свідоцтво про державну реєстрацію, був зареєстрований в ЄДРПОУ, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, які на момент правовідносин були дійсними. На підставі Статуту иа ліцензії ПП «Металод», мало право проводити саме ті роботи, які вказані в договорі.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представниками позивача було зазначено, що 15.03.2012 року Комісією за участю Держфінінспекції в Луганській області було проведено контрольний обмір та візуальне обстеження фактично виконаних обсягів робіт по заміні дверних блоків в приміщеннях КУ «Луганський академічний обласний театр ляльок» за вищезазначеним актом форми КБ-2в на суму 85328,00 грн., та складено відповідний акт, що підтверджує фактичність виконаних робіт по заміні дверних блоків на цьому об'єкті. Зазначений документ даданий позивачем до апеляційної скарги.

Щодо взаємовідносин позивача л ТОВ «Стелс-Груп-2010» колегія суддів зазначає, що правомірність віднесення валових витрат господарських операцій ЛОО «Луганськоблагробуд» з ТОВ «Стелс-Груп-2010», а також формування податкового кредиту підтверджується наступним.

Наявність фактичних господарських відносин між ЛОО «Луганськоблагробуд» та ТОВ «Стелс-Груп-2010» з поставки товарів ТОВ «Стелс-Груп-2010» на адресу позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами: рахунком-фактурою на суму 16832,63 грн., видатковою накладною № 22094 від 22.09.2010 року; податковою накладною № 22094 від 22.09.2010 року, перерахуванням позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Стелс-Груп-2010» в сумі 16832,63 грн..

При здійсненні поставки ТОВ «Стелс-груп-2010» були надані Об'єднанню «Луганськоблагробуд» документи, що підтверджують факт реєстрації підприємства в передбаченому законом порядку: свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, довідка про взяття на облік платника податку .

Придбаний ЛОО «Луганськоблагробуд» товар у ТОВ «Стелс-Груп-2010» використаний в його власній господарській діяльності.

Так, наступні матеріали: арматура, електроди, рубероїд, бітум, гас, мастика бітумная, цвяхи, цемент, дошки дрот, цегла сілікатна використані ЛОО «Луганськоблагробуд» для виконання робіт за Договором № 4 від 17.08.2010 року з будівництва адміністративної будівлі та розміщення парка по вул.Садова в с.Сабовка між позивачем та Жовтенською сільською радою, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за цим об'єктом, підписаними Замовником за договором - Жовтенською сільською радою, а також звітом про витрати матеріалів ф. М-29 за вересень-грудень 2010 року.

Вартість виконаних для Жовтенської сільської ради робіт з використанням зазначених матеріалів відображено у належним чином оформлених податкових накладних, виданих ЛОО «Луганськоблагробуд».

Таким чином, зазначені вище обставини та наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерськи документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Металод», ТОВ «Стелс-Груп-2010». Будь-яких додакових документів податковим органом під час перевірки у позивача не витребовувалось.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контрагенти позивача ПП «Металод», ТОВ «Стелс-Груп-2010» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку у відповідниї ДПІ та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, контрагенти позивача ПП «Металод», ТОВ «Стелс-Груп-2010» на час здійснення господарськиї операцій мали статус юридичних осіб та, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів, виконання робіт, та були наділені правом видачі податкових накладних, та т.і., що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на необгрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з контрагентами ПП «Металод», ТОВ «Стелс-Груп-2010».

Стосовно визначення судом першої інстанції господарських операцій між позивем та зазначеними контрагентами як нікчемних у зв'язку з наявністю вироків стосовно директорів ПП «Металод» та ТОВ «Стелс-Груп-2010», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання податкового органу на недійсність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної їнстанцій.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, зазначив підставою відмови в задоволенні позову наявність постанови Краснолуцького міського суду Луганської області від 04.08.2011 року по справі №1-400/2011 про визнання директора ПП «Металод» ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину за ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), та вироку Свердловського міського районного суду Луганської області від 09.08.2011 року про визнання директора ТОВ «Стелс-груп-2010» ОСОБА_5 винною в скоєнні злочину за ч.І ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

При цьому суд першої інстанції послався на ст.72 КАС України, зазначивши, що вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що вказані вироки встановлюють вину відповідних фізичних осіб, але не встановлюють період фіктивного підприємництва ПП «Металод» та ТОВ «Стелс-Груп-2010» та не встановлюють факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між Об'єднанням «Луганськоблагробуд» та юридичними особами ПП «Металод» та ТОВ «Стелс-Груп», незаконність діяльності саме Об'єднання «Луганськоблагробуд» у відносинах з зазначеними підприємствами.

Зазначені рішення судів у кримінальних справах, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не місить юридичної оцінки укладених спірних правочинів субпідряду та поставки між позивачем та його контрагентами. Дані рішення не є належним доказом неправомірності дій ЛОО «Луганськоблагробуд», оскільки вони постановлені винесені у відношенні директорів ПП «Металод» та ТОВ «Стелс-Груп-2010», а не у відношенні посадових осіб позивача.

Відполвідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 під час вирішення питання про недійсність правочину дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару/послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків. Зазначені рішення суду по кримінальним справим не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат, та позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м.Луганську по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011 року № 00003672320/0 та № 0000382320/0.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи при вирішенні позову, порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луганського обласного об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі №2а/1270/206/2012 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі №2а/1270/206/2012 скасувати.

Позов Луганського обласного об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 00003672320/0 від 16.11.2011 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 15553,0 грн. та фінансових санкцій в розмірі 3888,00 грн..

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000382320/0 від 16.11.2011 року про нарахування податку на прибуток в розмірі 19441,00 грн. та фінансових санкцій в розмірі 4860,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 28 травня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін