Ухвала суду № 24399712, 24.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року справа №2а/0570/23767/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Яманко В. Г., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е. Г.,

секретар судового засідання Братченко О. В.

за участі:

позивача ОСОБА_2 за дов. від 24.01.2012 р.,

відповідача ОСОБА_3 за дов. від 21.03.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 13 березня 2012 року у справі № 2а/0570/23767/2011 (суддя Стойка В. В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2011 року товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-5) до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000011540/0 від 12 січня 2011 року, № 0000021540/0 від 12 січня 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року (арк. спр. 101-108) позов ТДВ «Шахта Білозерська» був задоволений повністю. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000011540/0 від 12 січня 2011 року та № 0000021540/0 від 12 січня 2011 року.

Відповідач не погодився з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу (арк. спр. 113-114) з клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, яке було задоволено. В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї встановила наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» є юридичною особою, діє на підстав статуту, включено до ЄДРПОУ за № 36028628 (арк. спр. 12-22).

Посадовими особами Добропільської ОДПІ була здійснена невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТДВ «Білозерська» за період з 15 червня 2009 року по 30 листопада 2010 року з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих і узгоджених сум податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та збору за забруднення навколишнього природного середовища, за наслідками якої був складений акт № 1444/15-1/36028628 від 27 грудня 2010 року (арк. спр. 10-11).

В акті перевірки було зазначено, що за розрахунком ТДВ «Білозерська» з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 9 місяців 2010 року від 27 жовтня 2010 року № 9004656832 було задекларовано 930789,03 грн. податкових зобов'язань за датою нарахування 20 листопада 2010 року, фактично було сплачено збору згідно платіжних доручень за № 663 від 26 листопада 2010 року 70000 грн. з затримкою на 7 днів, за № 271 від 30 листопада 2010 року 739,14 грн. з затримкою на 11 днів та за № 703 від 30 листопада 2010 року 76287,05 грн. з затримкою на 11 днів. Також, в акті було зазначено, що за розрахунком ТДВ «Білозерська» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік від 30 січня 2009 року № 24729 було задекларовано 195535,66 грн. за датою нарахування 31 січня 2009 року, фактично сплачено згідно платіжних доручень за № 1548 від 15 червня 2009 року на суму 5231,68 грн. з затримкою 6 днів, № 30 від 7 серпня 2009 року на суму 532,96 грн. з затримкою на 189 днів, № 2553 від 9 квітня 2010 року на суму 3342,8 грн. з затримкою на 434 дні, за № 4053 від 24 вересня 2010 року на суму 8197,72 грн. з затримкою на 602 дні. Відповідач зазначив, що несвоєчасна оплата збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 17205,16 грн. відбулася з затримкою понад 90 днів, а плати за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 147026,19 грн. - з затримкою до 30 календарних днів з порушенням вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статей 28, 30 Кодексу України про надра, пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр,Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 року № 207/472/157, пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 1 березня 2008 року № 303.

На підставі акту перевірки № 1444/15-1/36028628 від 27 грудня 2010 року Добропільською ОДПІ 12 січня 2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення (арк. спр. 9) про застосування до ТДВ «Білозерська» на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних санкцій:

- № 0000011540/0 в розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми 147026,19 грн. плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 14702,62 грн.;

- № 0000021540/0 в розмірі 50 % від несвоєчасно сплаченої суми 17305,16 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 8652,58 грн.

Матеріали справи свідчать, що ТДВ «Білозерська» відповідно до розрахунку від 27 жовтня 2010 року № 9004656832 було задекларовано плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 9 місяців 2010 року в сумі 930789,03 грн. з датою сплати 20 листопада 2010 року (арк. спр. 149-150). Наявна у справі виписка банку (арк. спр. 6) свідчить про сплату позивачем 19 листопада 2010 року плати за користування надрами за 3 квартали 2010 року на суму 930789,03 грн. Тобто, заявлене податкове зобов'язання було сплачено в повному обсязі в встановлений строк, тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Крім того, позивачем до справи були надані виписки банку (арк. спр. 56), які свідчать про фактичне призначення платежу зазначене платником податку в платіжних дорученнях, приведених податковим органом в акті перевірки:

- № 663 від 26 листопада 2010 року на суму 70000 грн. «штрафна санкція та пеня за користування надрами за 2 квартал 2010 року згідно акту опису № 28 від 16 листопада 2010 року»;

- № 271 від 30 листопада 2010 року на суму 740 грн. «штрафна санкція та пеня за користування надрами згідно акту опису № 28 від 16 листопада 2010 року»;

- № 703 від 30 листопада 2010 року на суму 76660 грн. «штрафна санкція та пеня за користування надрами за 2 квартал 2010 року згідно акту опису № 28 від 16 листопада 2010 року».

Таким чином, як свідчать докази у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 9 місяців 2010 року, у зв'язку зі своєчасною сплатою задекларованої суми та не відповідністю фактичного призначення платежу з напрямком зарахування, визначеними відповідачем в акті перевірки.

Стосовно правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища суд апеляційної інстанції зазначає, що приведені в акті перевірки платіжні доручення не містять посилання на сплату податкових зобов'язань за 2008 рік. Так, згідно платіжного доручення № 1548 від 15 червня 2009 року (арк. спр. 7) позивач сплатив основний платіж та штрафні санкції зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 0000302340/0 від 27 квітня 2009 року на загальну суму 25452 грн. За платіжними дорученнями (арк. спр. 142-148): № 2553 від 9 квітня 2010 року на суму 3636 грн. значиться призначення платежу: «Штрафна санкція за забруднення навколишнього середовища згідно повідомлення-рішення № 0000182340/0 від 18 лютого 2010 року», № 4053 від 24 вересня 2010 року на суму 166839,44 грн. значиться призначення платежу: «Екологічні згідно передавального балансу за дозволом № 4 від 20 травня 2010 року», згідно виписки банку (арк. спр. 151) № 350 від 19 серпня 2009 року на суму 164524 грн. значиться призначення платежу: «Оплата за екологію за 2 квартал 2009 року».

Згідно розрахунку ТДВ «Білозерська» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік від 30 січня 2009 року № 24729 (арк. спр. 136-139) задекларовано 195535,66 грн. за датою сплати 31 січня 2009 року. До справи надане платіжне доручення № 342 від 17 лютого 2009 року (арк. спр. 8, 78) про сплату позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 310000 грн. за 4 квартал 2008 року. Цей платіж відповідачем безпідставно не був врахований при визначенні штрафних санкцій, хоча представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання цього платежу та відображення його в якості переплати на особовому рахунку ТДВ «Білозерська» з наступним зарахуванням після отримання передавального балансу.

Відповідач в обґрунтування правомірності дій по розподілу сплачених платником податку коштів в порядку календарної черговості погашення податкового боргу посилається на вимоги пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», хоча ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків, та не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань, не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76 (в редакції станом на час існування спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був в спірний період спеціальним законом з питань оподаткування та встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків з наступним застосуванням штрафних санкцій на штучно утворену суму податкового боргу.

З огляду на викладене відповідач документально не спростував обставини викладені в постанові суду першої інстанції, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова - без змін.

В судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 25 травня 2012 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв