Рішення № 24394807, 16.05.2012, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1111/1001/12

2/1111/548/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю., Брехунець Н.П.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інеріс» про розірвання договору № 17/11 від 14 вересня 2011 року, стягнення грошових коштів, 3% річних, індексу інфляції, неустойки, збитків та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом мотивуючи його тим, що між ним та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інеріс» було укладено договір поставки № 17/11 від 14 вересня 2011 року, відповідно до умов якого відповідач зобов»язався розробити, спроектувати, виготовити і поставити, а позивач - прийняти і оплатити продукцію у порядку і на умовах, встановлених договором. Найменування, асортимент, кількість і ціна продукції встановлюється сторонами договору в специфікаціях, що є невід»ємними частинами договору.

Згідно специфікації СО-0010 від 14.09.2011 року до вказаного договору відповідач зобов»язався поставити підйомник несамоходний ножного типу з неавтономним живленням загальна вартість якого становить 70 200,00 грн.

14.09.2011 року відповідач виставив рахунок на оплату № СО-10 на загальну суму 70 200,00 грн. і позивач, згідно квитанцій від 28.09.2011 року, 29.09.2011 року, 18.10.2011 року, повністю оплатив вартість підйомника несамоходного ножного типу з неавтономним живленням, тобто виконав свої зобов»язання згідно укладеного договору.

В сою чергу, в порушення умов договору, відповідач свої зобов»язання не виконав, у встановлені договором строки не поставив на адресу позивача визначену договором продукцію.

Посилаючись на норми діючого законодавства просить суд розірвати договір № 17/11 від 14 вересня 2011 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інеріс», стягнути з відповідача на свою користь суму плати по вказаному договору в розмірі 70 200,00 грн.

Крім того, чинним законодавством та умовами договору передбачена відповідальність за прострочку поставки або недопоставки продукції і постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки, але не більше 5% від загальної вартості продукції. Кількість днів прострочення становить 81, сума нарахованої неустойки складає 3 510,00 грн.

Також, враховуючи вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 466,56 грн. та інфляційних витрат в сумі 210,60 грн. за вказаний період прострочення.

Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, які полягають в наступному: між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець, тобто позивач, зобов»язався передати орендареві строком на 1 рік у платне користування один підйомник несамоходний ножного типу з неавтономним живленням, а орендар зобов»язався прийняти техніку та сплачувати орендну плату в розмірі 400 грн. за день користування.

У зв»язку з невиконанням ним даного договору він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 29 200,00 грн. також реальні збитки через пред»явлення до нього ОСОБА_3 претензії на суму 13 200,00 грн.

Посилаючись на норми ст. 22 ЦК України просить суд стягнути з відповідача вказані суми на його користь, а також витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 1 300,00 грн., які він поніс, сплативши судовий збір.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що через тимчасову затримку виконання договору, а також вжиття необхідних заходів для належного зобов»язання, забезпечив позивача аналогічним підйомником і не відмовляється від виконання договору.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інеріс» з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, було укладено договір поставки № 17/11.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов»язався розробити, спроектувати, виготовити і поставити, а замовник - прийняти і оплатити продукцію, у порядку і на умовах, встановлених цим договором, а пунктом 1.2 договору визначено, що асортимент, кількість і ціна продукції встановлюється сторонами в специфікаціях, що є невід»ємними частинами договору.

Пунктом 1.3 договору поставки визначено, що вартість продукції вказана в специфікації і не підлягає зміні протягом дії договору.

Згідно специфікації СО-0010 від 14 вересня 2011 року до договору № 17/11 від 14.09.2011 року постачальник зобов»язався поставити підйомник несамоходний ножного типу з неавтономним живленням. Згідно пункту 2 вказаної специфікації вартість продукції становить 70 200,00 грн., а пунктом 3 порядок оплати визначено наступним чином: 75% передоплата на рахунковий рахунок постачальника, 25% до поставки продукції замовнику.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача було здійснено наступні оплати продукції: квитанція на суму 26 325,00 від 28.09.2011 року; квитанція на суму 26 325,00 від 29.09.2011 року; та 18.10.2011 року оплачено 25% до поставки товару квитанція на суму 16 550,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору поставки, поставка продукції здійснюється у строки, встановлені у специфікації. Дострокова і часткова поставка дозволяються лише за згодою замовника, вираженою в письмовій формі. Пунктом 4 специфікації визначено, що строк поставки складає 25 робочих днів з моменту надходження грошових коштів відповідно до п.3 вказаної специфікації.

Позивач виконав взяті на себе зобов»язання відповідно до укладеного договору, з моменту останньої сплати коштів - 29.09.2011 року + 25 робочих днів і дата поставки продукції припадає на 03.11.2011 року.

Умовами договору передбачено, що датою виконання постачальником своїх зобов»язань з поставки продукції вважається дата прийому замовником продукції за актом прийому-передачі або товаротранспортної накладної (п.2.3 договору), постачальник зобов»язаний направити замовнику письмове повідомлення про готовність продукції до відвантаження не менше ніж за три робочих днів до вказаного в специфікації терміну поставки.

На день розгляду справи в суді відповідач умови договору не виконав.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між сторонами існують договірні відносини, при цьому взаємні зобов'язання сторін прямо визначені положеннями договору поставки № 17/11 від 14 вересня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а ч.2 ст. 651 ЦК України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договору та стягнення суми оплати по ньому підлягає задоволенню.

Умовами договору, а саме п. 6.5 договору передбачена відповідальність за прострочку поставки або недопоставки продукції, постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки, але не більше 5% від загальної вартості продукції. Кількість днів прострочення становить 81, сума нарахованої неустойки складає 3 510,00 грн. Вказана сума неустойки підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як зазначалось вище, між сторонами існували договірні відносини, а тому суд не може застосовувати до вказаних правовідносин положення ч.2 ст. 625 ЦК України про відповідальність за грошове зобов»язання і позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з метою усунення негативних наслідків від тимчасової затримки виконання договору, 10.11.2011 року відповідач за власні кошти передав позивачу за вказаною адресою призначення аналогічний підйомник, який орендував згідно договору оренди підйомної техніки № 4-270911/1 від 27.09.2011 року і сплачує орендну плату, тобто доклав максимум зусиль для того, щоб позивач не зазнавав збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, якою позивач обґрунтовує завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків, які є майновою шкодою, дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв»язок між порушенням права та збитків. Для настання цього обов»язку необхідна наявність у відповідача винної поведінки, тобто заподіяння шкоди навмисно чи з необережності, тобто дана стаття регламентує деліктні правовідносини, а в даному випадку між сторонами мають місце договірні відносини, а тому положення вказаної статті до даних відносин не застосовуються.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд частково задовольняє вимоги позивач про стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із частково задоволених позовних вимог. Загальна сума позову складає 116 787,16 грн., суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 73 710,00 грн., що складає 63%, а тому стягненню з відповідача за послуги адвоката підлягають 6 300,00 грн. та стягує витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору в сумі 1 300,00 грн.

На підставі викладеного і ст. ст. 22, 625, 629, 651, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Розірвати договір № 17/11 від 14 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інеріс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інеріс» (25006 м. Кіровоград вул. Орджонікідзе, 7 код ЄДРПОУ 37624138, п/п 26007065885001 в АТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 73 710,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інеріс» (25006 м. Кіровоград вул. Орджонікідзе, 7 код ЄДРПОУ 37624138, п/п 26007065885001 в АТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 7 611,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко