Ухвала суду № 24394295, 11.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року справа №2а/0570/159/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Іллінові О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/159/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011р. задоволений позов Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011р.

Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Краматорську від 12 грудня 2011 року №0000322303/39924, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 505083 грн 75 коп, у тому числі за основним платежем 404067 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 101016 грн 75 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Контрагент позивача - ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» не здійснювало господарську діяльність в серпні 2011 року. Свідоцтво платника ПДВ ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» визнане неактуальним 06.10.2011р. у зв'язку з ліквідацією підприємства за власним бажанням.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представники позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Вестастрой» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ №30073921, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво №06291316 від 21 червня 2002 року.

З 8 по 21 листопада 2011 року відповідачем була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з Приватним підприємством «УНТК Енергоспецмонтаж» за період з 1 по 31 серпня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 28 листопада 2011 року №2085/23-3-30073921 (далі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 12 грудня 2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України №0000322303/39924, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 505083 грн 75 коп, у тому числі за основним платежем 404067 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 101016 грн 75 коп.

Позивач оскаржує саме податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року №0000322303/39924.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту від 28 листопада 2011 року №2085/23-3-30073921.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення вищенаведених норм позивачем завищено податковий кредит серпня 2011 року на суму 423588 грн, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 404067 грн та завищено суму від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду по декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 19521 грн.

Між позивачем, як замовником, та Приватним підприємством «УНТК Енергоспецмонтаж», як підрядником, був укладений договір підряду від 12 липня 2011 року №12/07-11, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник виконує роботи по реконструкції торгового центру в м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 46; замовник приймає роботу та здійснює оплату у відповідності до умов договору згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт; строк виконання робіт до 30 листопада 2011 року; датою закінчення виконаних робіт підрядником є дата підписання актів приймання підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

На виконання даного договору між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року від 31 серпня 2011 року №84 на загальну суму 401019 грн 44 коп, №621 на загальну суму 587294 грн 12 коп, №542 на загальну суму 293729 грн 08 коп, №412 на загальну суму 464729 грн 19 коп, б/н на загальну суму 330029 грн 45 коп, №1432 на загальну суму 464729 грн 19 коп, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат.

На виконання договору ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» були видані позивачу податкові накладні від 31 серпня 2011 року №535 на загальну суму 587294 грн 12 коп, в тому числі податок на додану вартість 97882 грн 35 коп, №536 на загальну суму 330029 грн 45 коп, в тому числі податок на додану вартість 55004 грн 91 коп, №537 на загальну суму 293729 грн 08 коп, в тому числі податок на додану вартість 48954 грн 85 коп, №538 на загальну суму 401019 грн 47 коп, в тому числі податок на додану вартість 66836 грн 58 коп, №539 на загальну суму 464727 грн 19 коп, в тому числі податок на додану вартість 77454 грн 53 коп, №540 на загальну суму 464727 грн 19 коп, в тому числі податок на додану вартість 77454 грн 53 коп.

Станом на 31 серпня 2011 року у позивача перед ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» заборгованість складала 2541526 грн 50 коп.

26 вересня 2011 року між позивачем, як первісним боржником, Приватним підприємством «Промкомплект Україна», як новим боржником, та Приватним підприємством «УНТК Енергоспецмонтаж», як кредитором, був укладений договір переведення боргу №268, відповідно до якого первісним боржник переводить на нового боржника заборгованість станом на 26 вересня 2011 року у розмірі 2541526 грн 50 коп, що виникла в результаті неналежного виконання первісним боржником зобов'язань перед кредитором за договором від 12 липня 2011 року №12/07-11.

Позивачем, як підрядником, був укладений договір підряду від 15 жовтня 2010 року №70/03 з Закритим акціонерним товариством «Інвестиційний дім Астрон» як замовником, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати будівництво торгового центру «Астрон» за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 46. Між сторонами даного договору були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів, позивачем були видані податкові накладні від 26 серпня 2011 року №71 на загальну суму 419466 грн 78 коп, в тому числі податок на додану вартість 69911 грн 13 коп, №87 на загальну суму 401019 грн 47 коп, в тому числі ПДВ 66836 грн 58 коп, №88 на загальну суму 293729 грн, в тому числі податок на додану вартість 48954 грн 85 коп, №98 на загальну суму 330029 грн 45 коп, в тому числі податок на додану вартість 55004 грн 91 коп, №104 на загальну суму 587294 грн 12 коп, в тому числі податок на додану вартість 97882 грн 35 коп.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі Закон №996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону №996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», став акт, надісланий відповідачу ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова від 7 листопада 2011 року №222/23-03-05/35522273 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року.

З дослідження акту перевірки Приватного підприємства «УНТК Енергоспецмонтаж» від 7 листопада 2011 року встановлено, що під час даної перевірки податковим органом не досліджувалися господарські операції між позивачем та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» за серпень 2011 року. В даному акті перевірки податковим органом висновок про нікчемність всіх правочинів ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», відсутність реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року, здійснений у зв'язку із незнаходженням підприємства за юридичною адресою, акт звірки складений на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались.

Стосовно посилання відповідача на відсутність матеріальних, трудових ресурсів у ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», відсутність його за юридичною адресою, оголошення його банкрутом постановою суду від 7 грудня 2011 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що вищенаведені обставини стосовно ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем.

Приватним підприємством «УНТК Енергоспецмонтаж» були сформовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем за серпень 2011 року, що підтверджується витягом з Автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На момент здійснення господарських операцій в серпні 2011 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Видами діяльності ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», відповідно до акту ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, є будівництво будівель, магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, інші будівельні та монтажні роботи. Крім цього, ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» має ліцензію, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з строком дії з 17 липня 2009 року по 17 липня 2012 року серії АВ №479845.

Позивачем суду першої інстанції також надані письмові докази (договір, податкові накладні), які посвідчують подальше використання отриманих підрядних робіт, а саме прийняття підрядних робіт від позивача основним замовником ПАТ «ТД «Астрон». Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

З огляду на те, що відповідачем в акті перевірки правочин між позивачем та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» визначений як нікчемний, тобто такий, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суд правомірно зазначив, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року №2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій з-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд правильно зазначив, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/159/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/159/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 16 квітня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва