Рішення № 24393039, 16.05.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2\519\1382\12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" (далі за текстом ККП «Маріупольтепломережа») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію ,-

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів із позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію, відповідно до якого просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за користування тепловою енергією у сумі 1 469 грн. 41 коп., штрафних санкцій у розмірі 257 грн. 51 коп., судового збору. В процесі розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції уточненої позовної заяви просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 1 156 грн. 38 коп., штрафні санкції у розмірі 257 грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В позові зазначив, що згідно із нормами Житлового Кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, власники квартир зобов'язані щомісячно здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги. Відповідачі мешкають за адресою АДРЕСА_1, в порушення діючого законодавства вносять плату за користування тепловою енергією не в повному обсязі, внаслідок чого у період з 01.10.2005 року по 01.01.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 1156,38 грн. 09.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за користування тепловою енергією у розмірі 1 870,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 237,49 грн. Відповідно до ухвали суду від 05.01.2012 року вказаний судовий наказ скасовано. З огляду на наведене у зв'язку із подачею ККП «Маріупольтепломережа» заяви про видачу судового наказу та його подальшим скасуванням вважає, що строк позовної давності, який передбачено ст. 257 ЦК України було пропущено не з вини позивача, причина пропуску позовної давності на переконання позивача є поважною.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги з зазначених у позові підстав, просив позов задовольнити. Зауважив, що строк позовної давності ККП «Маріупольтепломережа»було пропущено з поважної причини. На переконання представника позивача ще однією підставою, яка свідчить про відсутність у даному випадку пропуску строку позовної давності при зверненні ККП «Маріупольтепломережа»до суду із даним позовом є часткова періодична оплата відповідачами теплової енергії з листопада 2007 року, отже на підставі ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) у даному конкретному випадку має місце переривання строку позовної давності. Щодо стягнення з відповідачів на користь ККП «Маріупольтепломережа»штрафних санкцій зазначив, що це є мірою цивільно-правової відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, а саме індексом інфляції, отже позовні вимоги про стягнення з відповідачів штрафних санкцій вважає цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився -в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд справи в його відсутність. З позовними вимогами ККП «Маріупольтепломережа»не згоден, просив в задоволенні позову ККП «Маріупольтепломережа»відмовити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа»не визнала. Пояснила, що дійсно разом з відповідачем ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 та користується послугами, які надаються позивачем. Вважає позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа»такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом про стягнення з неї та ОСОБА_2 заборгованості за період з 01.10.2005 року по 01.01.2012 року пропущено строк позовної давності. Крім того вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 257 грн. 51 коп. такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав. що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановленому законом або договором розмірах. Відповідальність споживача у вигляді сплати інших сум, у тому числі 3 % річних та інфляційного нарахування вказаним законом не передбачено. Вважає, що підстав для відновлення строку позовної давності відсутній, а у період часу з листопада 2007 року по 01.01.2012 року відповідачі заборгованості не мають, що є підставою для відмови в задоволенні позову ККП «Маріупольтепломережа»в повному обсязі. Зауважила, що позивачем суду не надано ніяких доказів, що строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, посилання позивача на той факт, що строк позовної давності ним не пропущено у зв'язку із видачею судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за користування тепловою енергією є, на переконання ОСОБА_1 безпідставним, оскільки ст. 263, ст. 264 ЦК України така підстава для перебігу строку, його зупинення або продовжена не передбачена. З огляду на викладене просить в задоволенні позовної заяви ККП «Маріупольтепломережа»відмовити у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ч. 1 ст. 714 ЦК України) одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Аналогічні положення закріплені у Правилах користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572, Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 р. № 1198, а також Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630.

У відповідності зі ст.68 Житлового Кодексу України наймач зобов'язані проводити оплату за користування житловим приміщенням і комунальними послугами.

Відповідно до копії особового рахунку НОМЕР_1 відповідачі є зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1.

Між позивачем та відповідачами фактично склались договірні відносини з приводу постачання ККП «Маріупольтепломережа»теплової енергії відповідачці.

Ці обставини не заперечуються сторонами у справі. а отже не підлягають додатковому доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.10.2007 року.

Згідно ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інакше не встановлено договором найму.

З огляду на викладені норми діючого законодавства, оскільки при розгляді даної цивільної справи було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, суд приходить до висновку що саме на ОСОБА_2 лежить обов'язок щодо оплати комунальних послуг, як на власнику вказаної квартири.

Судом при розгляді справи встановлено неналежне виконання ОСОБА_2 його обов'язку щодо оплати за користування тепловою енергією, яка надається ККП «Маріупольтепломережа», внаслідок чого за період з 01.10.2005 року по 01.01.2012 року його заборгованість перед позивачем складає 1 156 грн. 38 коп. з урахуванням здійснених відповідачами виплат.

З огляду на викладені норми діючого законодавства, оскільки при розгляді даної цивільної справи було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, суд приходить до висновку що позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа»про стягнення заборгованості за користування тепловою енергію є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню. Але. Враховуючи той факт, що при розгляді даної цивільної справи судом було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що цю заборгованість належить стягнути саме з власника житлового приміщення, оскільки саме на власнику лежить обов'язок щодо належної та вчасної оплати комунальних послуг.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Частиною 3 ст. 267 встановлена можливість застосування судом наслідків спливу строків позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення у справі. Аналогічні роз'яснення містяться у постанові № 14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у справі», відповідно до яких, якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

При розгляді даної цивільної справи відповідачкою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа»про стягнення з неї та ОСОБА_2 заборгованості за користування тепловою енергією за період з 2005 року по 2008 рік строків позовної давності, оскільки, на переконання ОСОБА_1, у даному конкретному випадку відсутні поважні причини пропуску вказаного строку позовної давності позивачем.

Суд проаналізувавши норми діючого законодавства та конкретній обставини даної справи приходить до висновку щодо відсутності у даному конкретному випадку факту пропущення позивачем строку позовної давності. Посилання ОСОБА_1 на наявність такого факту на переконання суду є необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час який минув до настання обставини, з якою закон пов'язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви , починає перебіг спочатку на весь період, передбачених в законі для означених вимог. Дією, що свідчить про визнання особою свого боргового зобов'язання може бути, зокрема часткова виплата боргу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 було зазначено, що з листопада 2007 року за її заявою відраховується частина її заробітної плати в рахунок оплати послуг з користування тепловою енергією. Це вбачається і з розрахунку заборгованості, наданого позивачем. На переконання суду, у даному конкретному випадку має місце переривання строку позовної давності, так як часткова сплата відповідачами суми заборгованості свідчить про визнання ними суми боргу. З огляду на викладене позовні вимоги ККП «Маріупольтпломережа»про стягнення заборгованості за користування тепловою енергію підлягають задоволенню за весь період заявлених позовних вимог - з 01.10.2005 року по 01.01.2012 року у розмірі 1 413 грн. 89 коп.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

В своїх поясненнях представник позивача зазначив, що штрафні санкції у розмірі 257,51 грн. на стягнення яких наполягає ККП «Маріупольтепломережа»є індексом інфляції та 3 % річних від суми утворившоїся заборгованості.

Проаналізувавши норми діючого законодавства та конкретні обставини даної цивільної справи, суд приходить до висновку про можливість стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 257 грн. 51 коп. Приходячи до такого висновку суд виходить з наступних підстав.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором.

3 проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами, яка застосовується до особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання.

Суд вважає за можливе застосувати до склавшихся правовідносин норми ст. 625 ЦК України, оскільки вони мають зобов'язальний характер, отже позовні вимог ККП «Маріупольтепломережа»про стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідачів на неможливість стягнення штрафних санкцій через те, що така міра відповідальності не передбачена Законом України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки це передбачено ст. 625 ЦК України, як це зазначено вище.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ККП «Маріупольтепломережа»судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп., сплаченого позивачем при звернені до суду.

На підставі ст. 68 ЖК України, ст. 256, 264, 267, 526, 815 ЦК України, ст. ст.10, 60, ч. 3 ст. 61, 212, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 1971 року народження, на користь Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" на р/р 2603333 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279 заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2005 року по 01 січня 2012 року в сумі 1 156 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) гривень 38 копійок; штрафні санкції у розмірі 257 грн. 51 коп. на загальну суму 1 413 (одна тисяча чотиреста тринадцять) 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" на р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279 судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійки.

В задоволенні решти частини позовних вимог Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Л. Соловйов