Постанова № 24391136, 30.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.05.2012 р. справа №5009/736/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівЛомовцевої Н.В., Принцевської Н.В.за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за дов.,від відповідача:ОСОБА_5 -за дов., розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від05.04.2012 рокуу справі№5009/736/12 (суддя Яцун О.В.)за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи м.Запоріжжядо відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжяпророзірвання договору №02/325-99 від 01.08.1999р. оренди державного майна (нежитлового приміщення); зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна: будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд.36/13 та виселення відповідача з орендованого приміщення. Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року у справі №5009/736/12 позовні вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи м.Запоріжжя (далі - ДП "НЕК"Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи) до відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") про розірвання договору оренди №02/325-99 від 01.08.1999р.; зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна та виселення відповідача з орендованого приміщення задоволено частково та зобов'язано відповідача звільнити орендовану будівлю Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 36/13, шляхом виселення в добровільному порядку протягом 10 днів із дня набрання рішення законної сили.

Вищевказане рішення мотивоване встановленим судом першої інстанції фактом припинення договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99 від 01.08.1999р. - з 01.02.2012р. та невідповідністю вимог позивача в частині зобов'язання відповідача оформити та надати для підписання позивачу акти приймання-передачі способам захисту прав чи інтересів, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене рішення від 05.04.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового акту норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, встановивши юридичний факт припинення договору оренди №02/325-99 від 01.08.1999р. При цьому, скаржник вважає вимоги позивача щодо припинення орендних правовідносин такими, що суперечать як рішенню господарського суду Запорізької області від 12.01.12р. по справі №20/5009/7401/11, так і дійсним обставинам (продовження з боку відповідача користуватися орендованим приміщенням, виставлення позивачем та оплата відповідачем рахунків на оплату орендних платежів, що свідчить, на думку відповідача, про продовження дії договору оренди).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу №07/2018 від 28.05.2012 року та під час судового засідання просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставно заявлену, а рішення -без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.1999р. між Дніпровською електроенергетичною системою, що діяла на підставі доручення від імені Національної енергетичної компанії "Укренерго" (Орендодавець) та ДАЕК "Запоріжжяобленерго" (Орендар), правонаступником якого є позивач у даній справі, укладений договір №02/325-99 оренди державного майна (нежитлового приміщення), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення в будинку №113-а по вулиці Краснофлотській м.Мелітополя Запорізької області, загальною площею 245,3 кв.м. для використання під офіс Мелітопольських електричних мереж Дніпровської ЕС.

Відповідно до п.2.1 договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення.

На виконання вищевказаного пункту, позивач 01.09.1999 року передав відповідачу об'єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі (а.с.19).

Відповідно до п.10.1 договору, строк його дії встановлений з 01.08.1999р. по 31.12.2001р.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на термін один рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.7 договору оренди встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписаний з протоколом розбіжностей від 04.10.1999р. в частині пункту 3.3 щодо порядку внесення орендної плати, а також до нього укладено додаткову угоду від 01.02.2000р., якою внесено зміни до п.п.3.1, 3.3 договору щодо розміру та порядку внесення орендної плати (а.с.а.с.20,21).

Заявою №07/184 від 16.01.2012р. позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди з 01.02.2011 року, та необхідність повернути державне майно, що є предметом оренди, шляхом складання актів приймання-передачі вищезазначеної будівлі та виселення (а.с.60).

У відповіді на зазначений лист (за №1000/001-008 від 31.01.2012р.) відповідач повідомив про відсутність у позивача правових підстав для припинення дії договору оренди з 01.02.2011р., оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2012р. по справі №20/5009/7401/11 позивачу було відмовлено в позові про розірвання договору оренди, а договір визнано чинним на день прийняття рішення суду.

Зважаючи на викладене, умови договору оренди, за якими дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений по письмовій заяві, положення ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору оренди), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди №02/325-99 від 01.08.1999р. припинив свою дію, а тому безпідставними є вимоги позивача про його розірвання.

При цьому доводи скаржника щодо встановлення господарським судом Запорізької області в рішенні від 12.01.2012р. по справі №20/5009/7401/11 факту чинності спірного договору оренди до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом №07/184 від 16.01.2012р., направленим орендареві в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Що стосується тверджень апелянта про продовження дії договору оренди, то вони також є безпідставними, оскільки сплата відповідачем коштів за користування спірним майном після закінчення строку дії договору оренди не є підставою вважати цей договір автоматично пролонгованим при наявності заперечень орендодавця щодо його продовження.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення спірного договору оренди), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.4 договору встановлений обов'язок орендаря у разі припинення договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу.

Відповідач свого обов'язку щодо повернення приміщення орендодавцеві не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання звільнити спірні нежитлові приміщення, а тому підставно задовольнив останні, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес шляхом встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України, також, визначені способи захисту прав і законних інтересів кожного суб'єкту господарювання та споживачів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно було визначено, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна не відповідає встановленим законом способам захисту порушених прав і законних інтересів.

Враховуючи викладене, господарський суд Запорізької області правомірно відмовив позивачеві в задоволенні вищевказаної позовної вимоги, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції припустився помилки у визначенні організаційно-правової форми підприємства-відповідача - відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя, однак колегія суддів зазначає, що вказана описка не є підставою для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року у справі №5009/736/12, яке є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 року у справі №5009/736/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В.Ломовцева

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5. ГСЗО