Постанова № 24387503, 29.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5004/2342/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Васищака І.М., Чернова Є.В., за участю представників:позивача -Щербюк О.Ю., Девіцький Ю.І.,відповідача-Олейник І.В., Леник Ю.М., Михайлинин А.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012у справі№5004/2342/11 за позовом ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТДдоТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна"про стягнення 1270746,02 грн. збитків ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2012 (Філатова С.Т.) в позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 (судді: Саврій В.А., Дужич С.П., Бучинська Г.Б.) рішення скасовано, позов задоволено повністю у зв'язку обґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,623 ЦК України, ст.ст.6,142,224,225 ГК України та ст.ст.33,34,105 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає недоведеним розмір завданих позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку у зв'язку з його неправильним розрахунком без врахування змінного щомісячного обсягу надаваних послуг (кілометраж) з перевезення працівників відповідача та всіх пов'язаних з цим витрат (амортизаційні відрахування, валові витрати тощо), а також без врахування відсутності визначення сторонами в договорі мінімального розміру надання послуг та їх вартості. На думку заявника, присудження стягнення не користь позивача збитків у формі упущеної вигоди за ненадання відповідних замовлень по суті є покладанням апеляційним судом на ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" зобов'язання вчинити дії, не передбачені умовами укладеного з контрагентом договору, що є неприпустимим втручанням у господарську діяльність товариства (ст.6 ГК України). Крім того, скаржник посилається на відсутність встановлення апеляційним судом причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а також на недоведеність простою в спірний період (вересень 2010р. - лютий 2011р.) автотранспорту позивача, раніше задіяного в перевезеннях працівників ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна", та недоведеність вжиття позивачем заходів щодо одержання упущеної вигоди. Відповідач також вказує на те, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду України у справах з аналогічним предметом спору, які виникли з аналогічних правовідносин (постанови ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.2007 у справі №2-14/144-2006 та 11.03.2008 у справі №30/146-07-4216).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з недоведеності завдання позивачу збитків (упущеної вигоди) у заявленому розмірі внаслідок односторонньої відмови відповідача від виконання зобов'язань за договором перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:

08.10.2009р. між ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" (замовник) та ТОВ "ВТП "Санрайз"ЛТД (виконавець) укладений договір №38-10/09 про перевезення пасажирів, за умовами якого виконавець надає послуги по перевезенню працівників замовника автобусами "Богдан" А-091, А-09202, "IVAN A07A", ПАЗ, "БАЗ А079" пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затвердженим схемам маршрутів. Маршрути, по яких виконавець здійснює перевезення, вказані в додатку №1 до договору.

За змістом ст.ст.224,225,226 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, - покладається на потерпілого.

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Відповідно до п.2.4 договору про перевезення пасажирів від 08.10.2009 №38-10/09 замовник (відповідач) має право вносити внутрішні зміни до маршрутів, змінювати графіки руху транспортних засобів, письмово проінформувавши виконавця (позивача) про такі зміни за 24 години.

Пунктом 2.2.4 даного договору передбачено, що у разі внутрішніх змін маршруту (графік руху по маршруту, кількість зупинок, необхідна кількість транспортних засобів, тощо) - письмово проінформувати виконавця за 24 годин до таких змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зменшив обсяг перевезень починаючи з вересня 2010 року та починаючи з березня 2011 року взагалі відмовився від надання позивачем послуг, що пояснюється тією обставиною, що в серпні 2010 року відповідачем організовується конкурс на перевезення працівників підприємства на 2010-2013рр. Як наслідок проведення конкурсу з іншими перевізниками підписуються договори на перевезення працівників підприємства.

Надання послуг з перевезення пасажирів товариство здійснювало 27 автобусами належними останньому на праві власності.

Товариство (позивач) має ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) серії АВ №323946. Ліцензія видана головною державною інспекцією на автомобільному транспорті міністерства транспорту та зв'язку України на підставі рішення №67Л від 07.05.2007. Термін дії ліцензії з 21.05.2007 року по 20.05.2012 року.

Послуги з перевезень пасажирів автобусами є сертифікованими, що підтверджується сертифікатом відповідності, термін дії якого з 11 червня 2010 року по 10 червня 2012 року. На кожний транспортний засіб, який здійснював перевезення пасажирів була отримана ліцензійна картка.

18.03.2011 року на адресу відповідача була надіслана претензія про відшкодування завданих збитків. Претензія залишена без відповіді (т.1 а.с.154,158).

12.04.2011 року позивачем був надісланий лист №108, в якому останній просив відповідача повідомити про причини відсутності замовлень згідно договору на перевезення пасажирів №38-10/09.

Листом відповідача №1007/10 від 25.05.2011 товариству було запропоновано внести зміни до п.3.3 договору, а саме встановити вартість послуг по перевезенню в розмірі 2,50 грн. в т.ч. ПДВ за кілометр перевезень із застереженням відповідної вартості до закінчення строку дії договору.

Одностороння відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором на перевезення пасажирів №28-10\09 призвела до простою 27 автобусів позивача.

Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру збитків (т.1 а.с.10-11), в якому помісячно за період з вересня 2010р. по лютий 2011р. розраховано суму наданих послуг, кількість виконаних кілометрів, суму витраченого палива, зарплату і нарахування на фонд зарплати, вартість ремонтів, чистий дохід та рентабельність.

Недоотриманий чистий дохід за один місяць визначений окремо за період з вересня по листопад 2010р. та за грудень 2010р.-лютий 2011р., оскільки зменшення обсягу замовлень здійснювалось відповідачем поетапно.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт (т.1 а.с.84-152), перелік автомобілів (т.1 а.с.83), витяги з газет, паспорти маршрутів (т.2 а.с.30-77), розрахунково-платіжні відомості з січня по вересень 2010р. та видаткові накладні на отримання палива за період з січня 2010р. по лютий 2011р. (т.3 а.с.28-86).

Апеляційний суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та розміром збитків, оскільки суд не надав належної оцінки всім обставинам справи, з аналізу яких вбачається, що є наявність всіх елементів правопорушення: протиправної поведінки відповідача, що полягає в односторонній відмові від отримання послуг з перевезення працівників; збитків (неодержаного прибутку), на який ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД розраховувало при належному виконанні зобов'язання; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (неотримання прибутку зумовлено протиправною поведінкою відповідача); вина відповідача.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 у справі №5004/1195/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011, відмовлено у позові ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" до ТОВ "ВТП "Санрайз"ЛТД про розірвання договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009

За таких обставин, апеляційна інстанція визнала доведеним факт понесення позивачем збитків у розмірі 1270746,02 грн., завданих внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.615 та ч.3 ст.651 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно п.2.4.3 договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009 замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від даного договору у разі систематичних обґрунтованих скарг працівників замовника на рівень обслуговування пасажирів, які можуть бути підтверджені належними доказами і не спростовані виконавцем, порушення маршруту або графіку руху транспортними засобами виконавця, порушення останнім п.п.2.1,3.3.2,5.7 даного договору - надіславши відповідне повідомлення виконавцю за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання договору.

За таких обставин, не заслуговують на увагу безпредметні посилання заявника на норму ст.6 ГК України в обґрунтування своїх доводів про те, що присудження стягнення не користь позивача збитків у формі упущеної вигоди за ненадання відповідних замовлень по суті є покладанням апеляційним судом на ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" зобов'язання вчинити дії, не передбачені умовами укладеного з контрагентом договору, що є неприпустимим втручанням у господарську діяльність товариства.

Адже, предметом даного спору є відшкодування збитків, завданих одній стороні внаслідок неправомірної односторонньої відмови другої сторони від договору перевезення пасажирів, але аж ніяк не примусове зобов'язання замовника надати виконавцю заявки на перевезення пасажирів.

Колегія враховує, що умови і порядок відшкодування збитків врегульовано ст.226 ГК України. Зокрема, відповідно до ч.ч.2-4 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зменшуючи в односторонньому порядку обсяг перевезень починаючи з вересня 2010 року та відмовляючись взагалі з березня 2011 року від надання позивачем послуг, що є порушенням умов договору, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для невідкладного повідомлення про це іншої сторони (позивача), у зв'язку з чим, замовник позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною (виконавцем) заходів щодо запобігання збиткам. Матеріали справи свідчать про відсутність попередження виконавця замовником про можливе невиконання ним зобов'язання, що в розрізі вимог ч.3 ст.226 ГК України не позбавляє позивача права на відшкодування збитків.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та заявником (замовником) не доведено вчинення останнім правомірної відмови від подальшого виконання зобов'язання, за умов наявності якої збитки не підлягали б відшкодуванню (ч.4 ст.226 ГК України та п.2.4.3 договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009).

У зв'язку з цим, касаційна інстанція вважає правильним висновок апеляційної інстанції про доведеність протиправної поведінки відповідача, яка полягала в односторонній відмові від договору, та доведеність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача (односторонньою відмовою від договору) та збитками позивача у вигляді неодержаного прибутку (плати за ненадані з вини замовника послуги) за вересень 2010р. - лютий 2011р.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З врахуванням приписів ст.614 ЦК України касаційна інстанція визнає правильним висновок апеляційного суду про доведеність вини замовника у завданні збитків виконавцю, оскільки відповідач не довів належне виконання умов договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009, а саме не довів вчинення правомірної односторонньої відмови від договору в порядку та з підстав, передбачених п.2.4.3 вказаного договору.

Натомість колегія відхиляє посилання місцевого господарського суду та заявника на недоведеність вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання неодержаних доходів, з тих мотивів, що згідно з ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як правильно зазначає скаржник, виходячи з умов договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009 обов'язок позивача надати конкретну (одноразову) послугу може виникнути виключно на підставі отриманої від замовника заявки (замовлення) на узгоджений сторонами маршрут.

Таким чином, в силу приписів ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України позивач не може примусити контрагента (відповідача) до направлення заявки на перевезення пасажирів. Відтак, неможливим є вжиття позивачем такого заходу, спрямованого на одержання неодержаних доходів, як вимагання від замовника надання відповідної заявки, оскільки це суперечить чинному законодавству.

Натомість, як встановлено апеляційним судом та не заперечується заявником, всі необхідні дозволи (ліцензії, сертифікати, ліцензійні картки тощо) на здійснення перевезень пасажирів за погодженими сторонами маршрутами та графіками, як належні докази вжиття заходів щодо одержання неодержаних доходів, позивач має.

Отже, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009 та додатків до нього, наявних у справі актів приймання виконаних робіт, переліку автомобілів, паспортів маршрутів, розрахунково-платіжних відомостей з січня по вересень 2010р., видаткових накладних на отримання палива за період з січня 2010р. по лютий 2011р. та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено, а скаржником не спростовано факт завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі внаслідок неправомірної односторонньої відмови замовника від зобов'язань за вказаним договором.

Колегія не може прийняти до уваги твердження заявника про недоведеність розміру завданих позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку у зв'язку з його неправильним розрахунком без врахування змінного щомісячного обсягу надаваних послуг (кілометраж) з перевезення працівників відповідача та всіх пов'язаних з цим витрат (амортизаційні відрахування, валові витрати тощо), оскільки наявні заперечення з цього приводу по суті зводяться до необхідності переоцінки судом доказів та до посилань на неправильність розрахунку розміру збитків. Проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими доказами, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, як зазначив апеляційний суд, розрахунок розміру неодержаного доходу визначено помісячно та окремо за спірні періоди з вересня по листопад 2010р. та з грудня 2010р. по лютий 2011р., тобто з врахуванням одностороннього поетапного зменшення відповідачем обсягу замовлень.

Касаційна інстанція також не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин простою в спірний період (вересень 2010р. - лютий 2011р.) автотранспорту позивача, раніше задіяного в перевезеннях працівників ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна", оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Твердження відповідача щодо відсутності визначення сторонами в договорі вартості надаваних послуг суперечать змісту п.3.3 договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009, згідно якого відповідна вартість становить 3,49 грн. (з ПДВ) за кожен кілометр перевезень.

Колегія вважає, що з врахуванням вимог ст.ст.101,105 ГПК України апеляційним судом при прийнятті постанови повністю спростовано висновки, що були покладені судом першої інстанції в обґрунтування підстав відмови в позові.

Разом з тим, касаційна інстанція відхиляє посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на судову практику Верховного Суду України у справах з аналогічним предметом спору, які виникли з аналогічних правовідносин (постанови ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.2007 у справі №2-14/144-2006 та 11.03.2008 у справі №30/146-07-4216), оскільки, по-перше, згідно з п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 №2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України" законом не встановлено будь-яких обмежень щодо моменту прийняття судового рішення, на яке у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК. У зв'язку з цим зазначеним судовим рішенням може бути й таке судове рішення суду касаційної інстанції, яке ухвалене до набрання чинності Законом за правилами, встановленими для перегляду судових рішень у касаційному порядку, і не скасоване Верховним Судом України; водночас до відповідних судових рішень не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, а також судові акти Верховного Суду України, ухвалені за результатами здійснення провадження за винятковими обставинами.

По-друге, на відміну від даної справи, спори у справах №39/300, №2-14/144-2006 та №30/146-07-4216, на постанови Верховного Суду України у яких посилається відповідач, виникли не зі спірних правовідносин перевезення пасажирів автотранспортом, а з інших правовідносин (оренда майна тощо).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає достатніх підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі №5004/2342/11 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: І.Васищак

Є.Чернов