Постанова № 24384387, 23.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/16282/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріЛоба Е.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Логойди Т.В. Науменко О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2011 р. № 0001742301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по ПДВ у розмірі 512 424,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 106,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2011 р. № 0001732301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 415 674,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103 918,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення, які викладені в акті перевірки № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, на підставі якого прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.11.2011 р. № 0001742301 та № 0001732301, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству. Позивач зазначив, що актом № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська безпідставно було встановлено нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Ольга» та ТОВ «Карпос» на підставі їх невідповідності ст.ст. 203,215,216, 228, 662, 655, 656 ЦК України. На думку позивача, такий висновок не відповідає дійсності, оскільки між позивачем та ТОВ «Карпос» було укладено договір поставки та комісії. На виконання даних договорів всі господарські операції ТОВ «Ольга» з ТОВ «Карпос» по поставці товарів оформлені відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі, які повністю відповідали вимогам податкового законодавства України. Крім того, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. по справі №29/5005/6381/2011 ТОВ «Ольга» в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Малишеву Т.А.. В межах встановлених ч.3 ст.51 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строків від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на розгляд до ліквідатора ТОВ «Ольга» кредиторські вимоги не надходили. Також позивач посилається на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року визнано незаконними дії Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова щодо проведення перевірки ТОВ «Карпос», за наслідками якої складено акт №8831/23/34629821 від 23.09.2010 р. На підставі вищенаведеного позивач просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2011 р. № 0001742301 та № 0001732301 прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. ТОВ «Ольга» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочину здійсненому по ланцюгу - ТОВ «Карпос» (код ЄДРПОУ 34629821) - з ТОВ «Ольга» (код ЄДРПОУ 30236375), що підтверджується актом перевірки № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та актом перевірки ТОВ «Карпос» від 23.09.2010 р. № 8831/23/34629821 ДПІ у Московському районі м. Харкова. Таким чином, ТОВ «Ольга» безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту документи отримані від ТОВ «Карпос», що не мають сили первинних документів в результаті відсутності фактичного здійснення господарських операцій на підставі нікчемного правочину. Отже, в порушення п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) ТОВ «Ольга» завищено валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Карпос», пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Карпос».

Суд, заслухавши представників сторін, проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У зв'язку зі зміною назви відповідача, судом допущено процесуальне правонаступництво Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 25.02.2011 р. по 24.10.2011 р. Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ольга» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. За результатами вказаної перевірки складено акт №3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 р., у висновках якого зазначено, що ТОВ «Ольга» було порушено: ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочину, здійсненому по ланцюгу - ТОВ «Карпос» (код ЄДРПОУ 34629821) - з ТОВ «Ольга» (код ЄДРПОУ 30236375); п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1 288 092,00 грн.; пп.7.2.3 п.7.2., пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Ольга» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512 424 грн.

На підставі акту перевірки №3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення 15.11.2011 р. № 0001742301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по ПДВ у розмірі 512 424,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 106,00 грн. та від 15.11.2011 р. № 0001732301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 415 674,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103 918,50 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Згідно акту № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 р. Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було встановлено нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Ольга» та ТОВ «Карпос», на підставі їх невідповідності ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, з огляду на те, що актом перевірки ТОВ «Карпос» від 23.09.2010 р. № 8831/23/34629821 ДПІ у Московському районі м. Харкова правочини ТОВ «Карпос» були визнані нікчемними (як вчинені без мети настання реальних наслідків), відтак і правочини між ТОВ «Ольга» та ТОВ «Карпос» є також нікчемними з тих же підстав.

У ході проведення планової перевірки ТОВ «Ольга» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. встановлено взаємовідносини з ТОВ «Карпос» на загальну суму 1 545 709,94 грн. по договору поставки №504/08/09 від 01.06.2009 р. та договору комісії № 05/03/10 від 01.02.2010 р.

Судом встановлено, що 01.06.2009 р. між ВАТ «Ольга» (Покупець), правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ «Ольга», та ТОВ «Карпос» (Постачальник) укладено договір поставки №504/08/09.

Умовами п.1.1 зазначеного Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Сторони Договору №504/08/09 домовилися, що товар поставляється партіями (п.1.3). Кількість та асортимент кожної партії постачаємого товару, відповідно до п.1.2 Договору №504/08/09, вказується у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору та має силу специфікації.

Згідно п.3.1 Договору №504/08/09 ціна на постачаємий товар є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару. Загальна сума Договору №504/08/09, відповідно до п.3.2, визначається як наростаюча сума по всім поставкам, зробленим упродовж всього строку дії даного Договору.

Оплата за Договором №504/08/09, відповідно до п.3.3, відбувається у безготівковій формі на умовах відстрочки платежу 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару. Датою сплати вважається дата внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Також сторони домовилися, що розрахунки за цим Договором можуть здійснюватися з використанням векселів, а також іншим способом, прямо не забороненим діючим законодавством України.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Карпос» поставило, а ВАТ «Ольга» отримало декількома партіями товар, загальна вартість якого склала 1 666 887,26 грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, складеними ТОВ «Карпос» на кожну партію поставки.

В оплату за отриманий по Договору №504/08/09 товар ТОВ «Ольга» на рахунок ТОВ "Карпос" перераховано 1 534 722,72 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, Актом приймання-передачі векселів від 31.12.2010р. в рахунок оплати вартості отриманого від ТОВ «Карпос» товару по Договору №504/08/09 ТОВ «Ольга» передало, а ТОВ «Карпос» прийняло вексель серії АА №1851769, емітент ТОВ «Карпос», виданий 10.12.2010р., загальною договірною вартістю 132 164,54 грн.

Таким чином, заборгованість у ТОВ «Ольга» перед ТОВ «Карпос» по Договору поставки від 01.06.2009р. №504/08/09 на дату проведення перевірки відсутня.

01.02.2010 р. між ВАТ «Ольга» (Комітент) та ТОВ «Карпос» (Комісіонер) укладено Договір комісії №05/03/10 на реалізацію товару.

Умовами п.1.1 зазначеного Договору передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента, в строки та порядку, передбачені цим Договором, одну або декілька угод по реалізації товару Комітента.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором №05/03/10 Комісіонер має надати Комітенту звіт про виконане доручення та передати все отримане по угоді (пп.2.1.4 п.2.1).

Комітент має прийняти від Комісіонера все належним чином виконане по Договору №05/03/10 і зобов'язаний оплатити комісійну винагороду та компенсувати витрати Комісіонера, пов'язані з виконанням доручення за цим Договором.

Загальна вартість наданих Комісіонером послуг по реалізації товару Комітента по Договору комісії №05/03/10 від 01.02.2010 р. склала 10 000,00 грн., що було зафіксовано Комітентом та Комісіонером шляхом підписання Актів приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2010 р. та від 30.06.2010 р.

В оплату за отримані по Договору №05/03/10 послуги Комітентом на рахунок Комісіонера платіжними дорученнями від 30.06.2010 р. №361, від 27.07.2010 р. №7816, від 03.08.2010 р. №367, від 21.09.2010 р. №7848, від 17.12.2010 р. №108 всього перераховано 7 889,13 грн.

Крім того, 31.12.2010 р. між ТОВ «Карпос» (Первісний кредитор), ТОВ «ХАРКІВСПЕЦНАДРА» (Новий кредитор) та ТОВ «Ольга» (Боржник) укладено Угоду №41/11 про відступлення права вимоги. Умовами п.1.1 вказаної Угоди Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором комісії на реалізацію товару №05/03/10 від 01.02.2010р. (основний договір), укладеним між Первісним кредитором і Боржником. Пунктом 2.1 Угоди №41/11 передбачено, що відступлення права вимоги, передбачене цією угодою, за зобов'язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначене Сторонами в сумі 2 910,87 грн.

Таким чином, заборгованість у ТОВ «Ольга» перед ТОВ «Карпос» по Договору комісії від 01.02.2010р. №05/03/10 на дату проведення перевірки відсутня.

Поставка товару підтверджується договором від 01.06.2009р. №504/08/09, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актом приймання-передачі векселів від 31.12.2010 р.

По отриманню послуг по реалізації товару підтверджується договором комісії від 01.02.2010 р. №05/03/10, актами приймання-передачі робіт (виконання послуг), податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, угодою відступлення права вимоги від 31.12.2010 р. №41/11.

Таким чином, на момент укладення та під час виконання вказаних договорів №504/08/09 від 01.06.2009 р. та № 05/03/10 від 01.02.2010 р. ТОВ «Ольга» мало всі необхідні та обов'язкові для цього документи. Ці обставини свідчать про відсутність в діях ТОВ «Ольга» вини, як обов'язкової умови настання відповідальності за можливе з цього приводу податкове правопорушення.

Щодо висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в акті перевірки № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року про відсутність у ТОВ «Ольга» товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів віднесення ТОВ «Ольга» до валових витрат вартості отриманих товарів по договору поставки від 01.06.2009 р. № 504/08/09, то суд вважає такий висновок необґрунтованим за таких обставин.

Оформлення перевізних документів є обов'язковим лише для договорів перевезення та не є обов'язковим для договорів поставки. Отже, ТОВ «Ольга» правомірно віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Карпос» на основі наявного договору поставки від 01.06.2009р. №504/08/09 та первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наявні у справі.

Відсутність у позивача лише товарно-транспортних накладних не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а саме: договору поставки від 01.06.2009р. №504/08/09, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень вбачається рух товарів від ТОВ «Карпос» до ТОВ «Ольга», а також використання останнім їх у своїй господарській діяльності.

Щодо висновків акту перевірки № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року, що ТОВ «Ольга» порушено ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), по правочину, здійсненому по ланцюгу - ТОВ «Карпос» - ТОВ «Ольга», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ «Ольга» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу, викладеному в Акті перевірки, щодо нікчемності правочину, оскільки останнім не наведено жодної підстави та не надано належних доказів, щоб вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів, зазначений в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не зазначено жодної фактичної обставини, яка згідно норм чинного законодавства, встановлювала або підтверджувала саме нікчемність зазначених правочинів.

Висновок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зроблений в акті перевірки № 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року без будь-яких посилань на первинні документи та нормативно-правові акти. У якості доказу наведене лише посилання на акт перевірки, який складений ДПІ у Московському районі міста Харкова 23.09.2010 р. № 8831/23/34629821.

Згідно зазначеного акту перевірки від 23.09.2010 р. № 8831/23/34629821 ДПІ у Московському районі міста Харкова встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Карпос» при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий 2009 р., за квітень 2009 р., за травень 2009 р., за червень 2009 р., за липень 2009 р., за серпень 2009 р., за вересень 2009 р., за жовтень 2009 р., за листопад 2009 р., за грудень 2009 р., за лютий 2010 р., за березень 2010 року.

Судом взято до уваги, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 р. визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос», за наслідками якої складено акт № 8831/23/34629821 від 23.09.2010 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не встановлено жодного факту порушення з боку ТОВ «Ольга» вимог вищевказаних норм.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі належним чином оформлені та достатні первинні документи згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем.

З урахуванням наведених вище обґрунтувань про безпідставність висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо нікчемності укладених між ТОВ «Ольга» та ТОВ «Карпос» угод, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 цього ж Закону наведений перелік витрат які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено встановлювати додаткові обмеження по віднесенню витрат до складу валових витрат, а перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат чітко визначено у п. 5.3 ст. 5 цього Закону.

За змістом ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З боку ТОВ «Ольга» норми законодавства щодо документального підтвердження понесених валових витрат були дотримані. Складені видаткові та податкові накладні, акти наданих послуг за укладеними між підприємствами відповідними договорами, розрахункові платіжні документи, які були досліджені перевіряючими у ході перевірки, повністю відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно належним чином підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Ольга» та ТОВ «Карпос».

Ніяких зауважень щодо невідповідності зазначених документів наведеним приписам у акті перевірки не зазначено.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон містить певні обмеження щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Зокрема, що стосується підтверджуючих документів, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, як за юридичною формою (двостороння реституція), так і за наслідками відображення господарської операції в податковому обліку на підставі документів, якими такий нікчемний правочин було оформлено.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з положень Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діючого на час виникнення спірних правовідносин), зокрема ст. 7, платник податку має безумовне право відносити до складу податкового кредиту по ПДВ суми будь-яких витрат направлених на ведення господарської діяльності звітного періоду за наявності належним чином оформленої контрагентом податкової накладної. Це право жодним чином не залежить від стану обліку, звітності і розрахунків такого контрагента з бюджетом.

Відповідно до абзацу першого пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в даному Законі не передбачено.

В ході перевірки перевіряючими було встановлено, що у межах господарських операцій ТОВ «Ольга» були придбані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Карпос», про що зареєстрованим платником податку на додану вартість були виписані належно оформлені податкові накладні. Суми податку на додану вартість по таким податковим накладним були включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. у справі №29/5005/6381/2011 в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано ТОВ «Ольга» банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2011 р. в газеті «Урядовий кур'єр» № 105 (4503) було опубліковано оголошення про визнання ТОВ «Ольга» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В межах встановлених ч.3 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строків від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на розгляд до ліквідатора ТОВ «Ольга» кредиторські вимоги не надходили.

Відповідно до абз.2, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає наслідки визнання боржника банкрутом, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність боржника завершується, тому строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що протягом судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які мають бути визнані протиправними та скасовані.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Ольга» обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд вважає також за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" судові витрати у розмірі 1970,00 гривень.

З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2011 р. № 0001742301 та № 0001732301.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" судові витрати у розмірі 1970,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот сімдесят гривень нуль копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 23 травня 2012 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 23 травня 2012 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник