Постанова № 24384381, 28.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/2656/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: Конєвої С.О. Троценко О.О. Горовицька І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 251, 52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 р. Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просить стягнути з відповідача на користь позивача борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на 01.12.2011 року в сумі 251, 52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків, що обрав спрощену систему оподаткування (єдиний податок) та відповідно до п. 4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. зобов'язаний був сплачувати страхові внески, в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі. Так, у I кварталі 2005р. розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску становить 83 грн. 84 коп. та частиною єдиного (фіксованого) податків, яка згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності» та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» становить 42 відсотки (10 %) відповідно. Відповідачем було подано звіт за 2005р., в якому відповідачем самостійно визначено до сплати сума страхових внесків за січень-березень 2005р. у розмірі 251, 52грн., однак вона не була сплачена, що призвело до виникнення недоїмки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про вручення відповідачеві повістки (а.с. 33,35).

Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 28.07.2004р., який обрав спрощену систему оподаткування (єдиний податок), що підтверджується довідкою позивача, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 13).

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинної в редакції на 2005 р.) визначено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на 2005р.) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.

З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платника єдиного та фіксованого податків (у зв'язку з одночасною дією Закону № 1058-IV та Указу Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства») суми коштів, що спрямовуються до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі пред'явлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між нарахованими страховими внесками та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі та в передбачений Законом № 1058-IV термін.

З набранням чинності з 01.01.2005р. Закону України № 2285- IV «Про державний бюджет України на 2005 рік» в редакції від 23.12.2004р. (далі - Закон № 2285- IV) відповідно до п.п.2,8 ст.45 та п.п.40,41 ст. 73 Закону № 2285- IV, починаючи з 01.01.2005р., відділення Державного казначейства не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків.

Таким чином, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у 1 кварталі 2005р. працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску - 83, 84 грн. за повний місяць (262, 00 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.05 х на 32%) та частиною єдиного (фіксованого) податків, яка згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності» та Законом України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» становить 42 відсотки (10%) відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.

Судом встановлено, що відповідач подав до Управління Пенсійного фонду України звіт про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005. в якому відповідачем за період з січня по березень 2005р. самостійно нараховано страхових внесків у розмірі 251, 52 грн. (а.с. 40).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за період січень-березень 2005р. становить 251, 52 грн. (а.с. 41).

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків Управлінням Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська було надіслано Вимогу Ф №-428-У від 01.07.2011р. про сплату боргу в розмірі 251, 52 грн., яка була повернута поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання та не була сплачена у встановлений законом строк (а.с. 12).

При цьому, зазначена вимога позивачем до органів Державної виконавчої служби не пред'являлась до примусового виконання, що підтверджується довідкою позивача від 18.04.2012р. № 11/07-14/3411(а.с. 42).

Отже, станом на 10.04.2012р. у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхових внесків за період з січня по березень 2005р. у сумі 251, 52грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи довідкою позивача.(а.с. 38).

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2005р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

П. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за січень-березень 2005р. на загальну суму 251,52грн., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2005 рік.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 251, 52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (51938, АДРЕСА_1, інд.номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області (51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Подільська, 89, р/р 2560131133003 у Дніпродзержинському відділенні № 3293 ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 306083, код ЄДРПОУ 24615338) борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005р. у сумі 251, 52грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 52 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23.05.2012 р.

Суддя С.О. Конєва