Постанова № 24383740, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 15:46 № 2а-3360/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Покотило М.С. та представників:

позивача: Скиби В.Д.;

Кравця О.В.;

відповідача: Завгороднєвої О.М.;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податківпроскасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (далі по тексту -позивач, ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 23 вересня 2011 року №0000764020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3360/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 березня 2012 року.

27 березня 2012 року судове засідання відкладено на 17 квітня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін. 17 квітня 2012 року оголошено перерву до 14 травня 2012 року.

В судовому засіданні 14 травня 2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 23 вересня 2011 року №0000764020 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 69 759,00 грн., в тому числі за основним платежем -55 807,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13 952,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 09 вересня 2011 року №736/40-20/00382496 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (код ЄДРПОУ 00382496) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Олімпус-К", ТОВ "Будперспектива-люкс", ТОВ "Столиця-консалт", ТОВ "Мілінайтер ЛЛС", ТОВ ТД "Фарб-Україна", ПП "Лемпіра групп", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Аматис", ТОВ "Астро-Інформ", ТОВ "Грен-експорт", ТОВ "Миттал-юг АНТ", ТОВ "Транс регіон-будсервіс 7", ТОВ "Фарм юг", ТОВ "Кадистон", ТОВ "Миланис-юг", ТОВ "Тикион строй груп" та ТОВ Будекс НТ" за період з 01.04.2008 р. по 01.05.2011 р. (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено наступні обставини: ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості консалтингових послуг за відсутності підтверджуючих документів, які дають можливість встановити відповідність послуг, наданих ТОВ "Столиця-консалт", господарській діяльності ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"; в ході досудового слідства в кримінальній справі №089002/11, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області встановлено факт здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивача з учасниками ланцюга "транзитних" та "фіктивних" підприємств, зокрема ТОВ "Столиця-консалт".

У зв'язку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 55 807,00 грн. в тому числі: листопад 2008 року -33 069,00 грн., квітень 2009 року -22 738,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням і мотивує позовні вимоги наступним: наявність актів виконаних робіт в спірних правовідносинах підтверджують факт виконання та надання консалтингових послуг; податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що виписані підприємствами зі статусом платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та ТОВ "Столиця-консалт", обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Так, матеріали справи свідчать, що між ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (замовник) та ТОВ "Столиця-консалт" (виконавець) укладено наступні договори: 1) від 02 травня 2011 року №17-ІФ-1, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику консультаційно-інформаційну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором; 2) від 12 січня 2009 року №37, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику консалтингові послуги. Під консалтинговими послугами сторони розуміють надання виконавцем замовнику консультацій щодо порядку найефективнішого вирішення складних господарських, управлінських та адміністративних питань, а також щодо оперативного впровадження нових форм та методів в управлінській та господарській діяльності.

ТОВ "Столиця-консалт" виписало на адресу позивача податкові накладні від 10 листопада 2008 року №63 та від 17 квітня 2009 року №14 на загальну суму 334 837,56 грн., в тому числі податок на додану вартість -55 806,26 грн.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірені періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Столиця-консалт".

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як підтверджують матеріали справи, ТОВ "Столиця-консалт" зареєстроване як платник податку на додану вартість, а правильність оформлення виписаних ним податкових накладних відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть наявність у замовника належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач зазначає, що надані ТОВ "Столиця-консалт" послуги є невід'ємною частиною його господарської діяльності, у зв'язку з тим, що ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" проводило будівництво нового цеху для вироблення безалкогольної продукції, в процесі будівництва якого необхідно було отримати відповідні дозволи, ввести в експлуатацію та здійснити цілу низку реєстраційних заходів, а в свою чергу діяльність такого роду не є профільним напрямком діяльності позивача.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі, яких можна ідентифікувати участь ТОВ "Столиця-консалт" в отриманні позивачем дозволу на виконання будівельних робіт від 13 квітня 2009 року №1315-Об/с, в отриманні висновку комплексної державної експертизи відносно проекту будівництва та участь в інших операціях, що стосувались будівництва зазначеного позивачем об'єкту.

Крім того, в договорах від 02 травня 2011 року №17-ІФ-1 та від 12 січня 2009 року №37 під консалтинговими послугами сторони розуміють надання виконавцем замовнику консультацій щодо порядку найефективнішого вирішення складних господарських, управлінських та адміністративних питань, а також щодо оперативного впровадження нових форм та методів в управлінській та господарській діяльності. Зі змісту зазначених договорів не вбачається сприяння позивачу в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт, або інших документів, які стосуються будівництва нового цеху для вироблення безалкогольної продукції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, які свідчать, що ТОВ "Столиця-консалт" фактично здійснювало надання йому консалтингових послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження використання ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Столиця-консалт" послуг.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Столиця-консалт" носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Столиця-консалт", суд вбачає, що ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2008 року, квітень 2009 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 55 807,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0000764020 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко