Рішення № 24381119, 08.05.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р.Справа № 9/2/5022-133/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Приватно-орендного підприємства "Тернопільське", с. Дворіччя, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48123

до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, 47732

про стягнення заборгованості в сумі 36 898 грн. 01 коп.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 -довіреність №01 від 20.07.2011р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 10/12 від 16.01.12 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 08.05.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Приватно-орендне підприємство "Тернопільське", с. Дворіччя, Теребовлянського району, Тернопільської області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 36 898 грн. 01 коп.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору купівлі-продажу зерна №10/10/08/5 від 10.10.2008р.; акту звірки станом на 06.07.2011р.; специфікації : №1 від 03.12.2008р., №2 від 17.08.2009р., №3 від 07.10.2009р.; претензії (досудове попередження) №01 від 20.01.2012р.; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 13.03.2012 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось на 27.03.2012р., та на 28.04.2012р., а також оголошувалась перерва в судовому засіданні до 10.04.2012р. та до 08.05.2012р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів

Строк вирішення спору у справі №9/2/5022-133/2012 встановлено до 27.04.2012р. За клопотанням позивача, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою від 10.04.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 12.05.2012р.

В судовому засіданні 13.03.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на додані до позовної заяви документи. Разом з тим, подав заяву від 28.04.2012р., якою відмовляється від заявленого раніше клопотання від 09.04.2012р. №35, відповідно до якого просив залучити до участі у справі правонаступника ДП "Мишковицький спиртовий завод" Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", пославшись при цьому на те, що ДП "Мишковицький спиртовий завод" на даний час є юридичною особою, і відповідно є належним відповідачем у даній справі.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання прибув, факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 36898,01 грн. за одержаний товар -зерно кукурудзи визнає. Зокрема, підтверджує, що дійсно ДП "Мишковицький спиртовий завод" зобов'язувалось згідно умов договору отримати відвантажене зерно кукурудзи та оплатити його вартість. Однак, станом на 12.13.2012р. відповідач частково не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим непогашеною залишилась заборгованість перед ПОП "Тернопільське" в розмірі 36898,01 грн. за одержаний товар -зерно кукурудзи. Також, сума заборгованості підтверджена і проведеною між сторонами звіркою взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт. Зазначене підтверджується і у наданому суду представником відповідача письмовому відзиві на позов. Проте, письмової заяви про визнання позову оформленої у відповідності до вимог статті 78 ГПК України відповідач не надав, обґрунтовуючи тим, що згідно довіреності № 10/12 від 16.01.2012р., на підставі якої він діє як представник у суді, він наділений усіма правами сторони у справі, крім визнання позову, повної або часткової відмови від позову та укладення мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 10.10.2008р. між приватним орендним підприємством "Тернопільське" (надалі по тексту - ПОП "Тернопільське", продавець, позивач) та державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод»(надалі по тексту - ДП "Мишковицький спиртовий завод", покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу зерна №10/10/08/5, у відповідності до якого ПОП "Тернопільське", виступаючи постачальником зобов'язалось поставити товар -зерно кукурудзи, а в свою чергу ДП "Мишковицький спиртовий завод", виступаючи покупцем - прийняти та оплатити його в повному обсязі.

Згідно п.2 Договору товар поставлявся в кількості та в терміни, згідно умов поставки, зазначених в Специфікаціях №1 від 03.12.2008р., №2 від 17.08.2009р. та №3 від 07.10.2009р., які є невід'ємною частиною цього Договору та вступають в силу з моменту підписання "Сторонами".

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару, які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Тож, з поданих суду доказів, вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. Так, в підтвердження отримання відповідачем в період з 13.12.2008р. по 10.10.2009р. товару -зерна кукурудзи на загальну суму 453 630,00 грн., представлено суду накладні про отримання товару підписані обома сторонами та довіреності відповідальної особи відповідача -ОСОБА_3 на отримання товару.

Згідно п. 3.2. Договору №10/10/08/5, розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом перерахування коштів на р/р "Продавця".

Поряд з цим, позивач вказує, що відповідачем свої зобов'язання виконано частково, та згідно наявних у справі належним чином засвідчених копій платіжних доручень, сплачено 416 732,01 грн. Вказане також підтверджується поданими виписками з банку про рух коштів по контрагенту.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача склала 36898,01 грн.

Факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 36898,01 грн., за одержаний товар -зерно кукурудзи, визнається і представником відповідача у судових засіданнях, а також у письмовому відзиві на позов поданого суду відповідачем.

Вказана сума заборгованості відповідає також тій, яка відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків сформованому сторонами станом на 06.07.2011р., при цьому як вбачається із вказаного акту, він підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками без застереження.

При цьому, сума заборгованості на даний час відповідачем не погашена, не зважаючи на звернення позивача до ДП "Мишковицький спиртовий завод" з претензією №01 від 20.01.2012р. про повернення суми боргу, докази направлення, якої знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за отримане зерно кукурудзи та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" 36898 грн. 01 коп. заборгованості.

Згідно ч.2,3 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову, судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00375154) на користь Приватно-орендного підприємства "Тернопільське", с. Дворіччя, Теребовлянського району, Тернопільської області (інд. код 314223519140) -36 898 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп. заборгованості, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 14.05.2012р.