Рішення № 24380078, 22.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/62-33/128-2012 22.05.12Колегія суддів у складі головуючого судді Мудрого С.М., суддів Балаца С.В., Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської

регіональної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк

Аваль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне

підприємство "Пласт"

про стягнення 1 743 231,44 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 142 від 03.02.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник за довіреністю № 15 від 17.02.2012 року;

ОСОБА_4 -представник за довіреністю № 2 від 05.01.2010 року.

встановиЛА:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт" про стягнення заборгованості в сумі 1 743 231,44 грн. за договором № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.12.2007 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт" укладено кредитний договір № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) про надання на розвиток бізнесу кредиту в сумі 1 600 000,00 грн. строком до 17.12.2017 року зі сплатою 19 % річних.

Згідно з п. 6.1. договору, позичальник зобов'язаний використати одержані кредитні кошти на зазначені у договорі цілі і забезпечити у визначені договором строки їх повернення та сплату нарахованих відсотків передбачених договором комісії, неустойок, відшкодування витрат на збитки кредитора, викликані неналежним виконанням умов договору.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договором відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором, кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції (п. 7.3. договору).

Станом на 15.02.2011 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій становить 1 743 231,44 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт" заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 року в розмірі 1 522 052,05 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 208 465,84 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 804,80 грн. та пені за невиконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 9 908,75 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2011 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року позов задоволено повністю, з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт" на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто 1 522 052,05 грн. заборгованості по кредиту, 208 456,84 грн. -заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 2 804,80 грн. -пені за порушення строків погашення кредиту, 9 908,75 грн. -пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 17 432,31 грн -державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від 11.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року у справі № 51/62, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Розпорядженням в.о Голови господарського суду м. Києва Шевченка Е.О. від 14.03.2012 року розгляд справи доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., суддів Балаца С.В., Сівакової В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року прийнято справу № 51/62-33/128-2012 до провадження, призначено розгляд справи на 27.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 10.04.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання додаткових доказів по справі в судових засіданнях 10.04.2012 року та 24.04.2012 року оголошено перерви до 24.04.2012 року та 22.05.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Шевченка Е.О. від 22.05.2012 року розгляд справи доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., суддів Балаца С.В. та Трофименко Т.М.

В судове засідання 22.05.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача у повному обсязі підтримав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 522 052,05 грн. заборгованості по кредиту, 572 527,84 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 12 909,03 грн. пені за порушення строків погашення кредиту, 20 046,46 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 7 686,08 грн. судового збору, 17 432,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники відповідача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких частково визнали заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту і пені та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та пені за порушення зобов'язань по сплаті відсотків. Окрім того, представники відповідача в повному обсязі підтримали клопотання про зупинення провадження по справі від 09.04.2012 року та від 23.04.2012 року. Суд прийшов до висновку, що клопотання представників відповідача про зупинення провадження у справі, не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія судів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.12.2007 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 600 000,00 грн. в порядку, передбаченому даним договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит в строк до 17.12.2017 року.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»14.10.2009 року (протокол № 3б-45), акціонерний комерційний банк «Аваль»було створено юридичними особами -резидентами України у формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 03.03.1992 року). Протоколом Загальних зборів УКБ «Аваль»№ 3б-4/4 від 21.01.1994 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного комерційного банку «Аваль»на акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль». У зв'язку із рішення Загальних Зборів акціонерів банку (протокол № 3б-35 від 02.12.2005 року), банк набув статусу банку з іноземним капіталом. Протоколом Загальних Зборів АППБ «Аваль»№ 3б-36 від 21.04.2006 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 року прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Суд замінив найменування позивача з акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексі України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частити позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до стаття 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.3. договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі 12% річних з 1-го по 6-й місяць кредитування включно, з 7-го місяця кредитування -під 15, 5 % річних.

Згідно п. 3.5 договору, сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, на залишок фактичної заборгованості за кредитом з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту (у тому числі і за період прострочення погашення кредиту). При розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем.

Відповідно до п. 3.6. договору, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом, починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом до зменшення ліміту кредитування. Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня кожного місяця шляхом перерахування відповідачем коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту -не пізніше дня такого погашення.

У відповідності до п. 4.3. договору, з підписанням даного договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов договору повинно розглядатись як істотне, яке надає кредитору право незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Згідно положень п.п. 6.1., 6.13. договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і в строки, передбачені даним договором, забезпечити повернення кредитору одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням договору.

Відповідно до п. 9.1. договору, договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення відповідачем заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 29.09.2009 року до кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 року, процентну ставку за користування кредитом встановлено у розмірі 20%.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 30.03.2010 року сторони внесли зміни до кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 року, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 537 052, 05 грн. на строк до 17.12.2011 року та встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 21%.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 06.04.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 1 522 052,05 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 572 527,84 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При дослідженні наявних в матеріалах справи документів, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем неправомірно здійснено нарахування 19 % річних за користуванням кредитом в період з 29.07.2008 року по 29.09.2009 року з огляду на наступне.

Згідно п. 3.5. договору, проценти за користуванням кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої даним договором, на залишок фактичної заборгованості за кредитом з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору. При розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем.

Положеннями п. 3.6 договору передбачено, що у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначення розміру процентної ставки при укладанні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав кредитора за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором (п. 3.8 договору).

Згідно п. 3.8.1 договору, про збільшення процентної ставки кредитор повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го дня після відправлення кредитором повідомлення відповідно до цього пункту та п. 3.8 договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначено вище 20-денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Протягом зазначеного вище 20-денного строку позичальник має право подати кредитору письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень, строк виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав на день звернення позичальника до кредитора із зазначеним вище запереченням. Факт звернення позичальника до кредитора підтверджується поставленням вхідного штампу кредитора із зазначенням номеру та дати реєстрації звернення позичальника. У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування ним в строки, змінені за згодою сторін, кредитор має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п. 7.3 цього договору.

Позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу повідомлення про збільшення процентної ставки до 19 %, оскільки доданий до позовної заяви лист, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 961773 від 08.07.2008 року, направлено за адресою: АДРЕСА_1, тоді як відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/1133-1 від 10.03.2011 року.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 29.02.2012 року, колегія суддів встановила, що між сторонами не досягнуто будь-якої згоди та не укладалися будь-які додаткові угоди щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом до 19 %. З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що в період з 29.07.2008 року по 29.09.2009 року, у відповідності до п. 1.3. кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2007 року, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 15,5 %, а тому суд наводить власний розрахунок процентів в період з 26.06.2008 року по 29.09.2009 року:

Сума боргу (грн.)Період нарахування процентівКількість днів Розмір процентів Сума нарахованих процентів1589326.9226.06.2008 - 28.08.20086415.5 %43194.861600000.0029.08.2008 - 21.12.200811515.5 %78136.991440000.0022.12.2008 - 31.12.20081015.5 %6115.071440000.0001.01.2009 - 28.09.200927115.5 %165718.36При здійсненні детального розрахунку процентів за користування кредитом, колегія суду прийшла до висновку, що заборгованість відповідача по процентам за користування кредитом по кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2007 року складає 511 098,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що 16.12.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5549, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно нежиле приміщення загальною площею 699, 1 кв. м по вул. Червонопрапорній, 34, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»та передано останнім в іпотеку відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»на підставі договору іпотеки, посвідченого 25.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 3581, у якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2007 року та додатковою угодою № 1 до нього від 29.09.2009 року, строк сплати за яким настав 02.09.2010 року, строк, за який проводиться стягнення: з 13.03.2010 року по 02.09.2010 року, та за рахунок виручених коштів задовольнити вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 року у загальній сумі 1 626 189,86 грн., з яких: 1 522 052,05 грн. основного боргу за кредитом, 95 099,45 грн. заборгованості за процентами; 1 663,01 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3 375,35 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 25.01.2011 року відкрито виконавче провадження № 23965329 з виконання виконавчого напису № 5549 від 16.12.2010 року.

Суду не надано доказів, що вказане виконавче провадження закінчено, тобто звернення стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 699,1 кв. м по вул. Червонопрапорній, 34 у м. Києві не відбулося, а відтак позивач не задовольнив свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 06.04.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 року по кредиту в розмірі 1 522 052,05 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 511 098,53 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, кредитор нарахував позичальнику пеню за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 12 909,03 грн. та пеню за порушення зобов'язань по сплаті за відсотків в розмірі 20 046,46 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 10.2 договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 року по кредиту в розмірі 1 522 052,05 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 511 098,53 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту за договором в розмірі 12 909,03 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати відсотків в розмірі 20 046,46 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Пласт"(01103, м. Київ, вул. М.Драгомирова, 2, кв. 125, ідентифікаційний код 13690450) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 26; ідентифікаційний код 23494105) заборгованість по кредиту в розмірі 1 522 052 (один мільйон п'ятсот двадцять дві тисячі п'ятдесят дві) грн. 05 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 511 098 (п'ятсот одинадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 53 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за договором в розмірі 12 909 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 03 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати відсотків в розмірі 20 046 (двадцять тисяч сорок шість) грн. 46 коп., 16 921 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 03 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 7 460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя С.М. Мудрий

Судді С.В. Балац

Т.Ю. Трофименко

Дата підписання рішення: 29.05.2012 року.