Ухвала суду № 24378887, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а-2532/10/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ "Агророма Миколаїв" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Агророма Миколаїв" до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року товариство звернулось з адміністративним позовом про скасування, на думку позивача, неправомірно постановлених відповідачем податкових повідомлень-рішень: від 23.11.2009р. № 0001442300/0 за платежем податок на додану вартість, від 23.11.2009р. № 0001432300/0 за платежем податок на прибуток, від 23.11.2009р. № 0001452300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, від 23.11.2009р. № 0001061720/0 за платежем податок з доходів фізичних осіб. В обґрунтування вимог, позивач вказав на невмотивованість дій відповідача по визначенню податкових зобов'язань з посиланням на порушення позивачем норм ЦК України, зокрема на нікчемність угод.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду товариство подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 05.10.2004 Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому.

Позивач, якого як платника податків взято на облік в органах державної податкової служби 07.10.2004, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва.

10.11.2009 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009. За результатами перевірки складено акт перевірки від 10.11.2009 №1673/23-00/33189098, в якому зазначено про порушення позивачем: п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 163504грн.; п.п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 141334грн. та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 803грн.; пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ «Про податок з фізичних осіб».

На підставі вказаного акта 23.11.2009 року відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001432300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 227645грн., з яких за основним платежем -163504грн., за штрафними санкціями - 64141грн.; податкове повідомлення-рішення №0001442300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 212001грн., з яких за основним платежем -141334грн., за штрафними санкціями - 70667грн.; податкове повідомлення-рішення №0001452300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 803грн. та застосовано штрафні санкції на суму 321грн.; податкове повідомлення-рішення №0001061720/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3001,77грн., з них за основним платежем - 1000,59грн., за штрафними санкціями - 2001,18грн.

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є завищення валових витрати за перевіряємий період (з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.) за безтоварними операціями по угодам по наданню маркетингових послуг, укладених позивачем з ПП «Ост-Вест Компани АК» (завищені валові витрати на 456166грн), ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»(завищені валові витрати на 375352грн), та ПП «Муссон-2009» (завищені валові витрати на 55833грн), що не були використані в господарській діяльності позивача.

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б надавали право формувати податковий кредит та безтоварність господарських операцій по угодам по наданню маркетингових послуг, укладених позивачем з ПП «Ост-Вест Компани АК», ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»та ПП «Муссон-2009», внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість за період що перевірявся на 141334грн..

Зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 803 грн. із застосуванням штрафної санкції у сумі 321 грн. проведено контролюючим органом в зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, зокрема, завищення податкового кредиту на додану вартість на суму 12500грн. з маркетингових послу за безтоварними господарськими операціями по угоді з ПП «Муссон-2009», що не використовувались в господарській діяльності позивача, в тому числі за звітними періодами: за березень 2009 року на суму 11167грн.; за квітень 2009 року на суму 1333 грн..

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є отримання від позивача директором підприємства грошової суми (5670грн.), що не була оподаткована в визначеному законом порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз встановлених в судовому засіданні обставин (неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг) вказує на правомірність постановлених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю. Згідно пункту 5.1 даного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг (в випадку, що є предметом у судового дослідження маркетингових послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Статтею 7 п.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що між позивачем з ПП «Ост-Вест Компани АК», ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»та ПП «Муссон-2009» укладені угоди по наданню маркетингових послуг. Договорами не передбачено умов про те, що замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю загальні суми договорів незалежно від виду та обсягу наданих послуг.

Так, згідно договору від 01.09.08., укладеного між позивачем і ПП «Ост-Вест-Компани АК» (виконавець), останній надає маркетингові послуги ТОВ «Агророма Миколаїв»в виді підшукування контрагентів та допомоги по укладенню договорів. Для оформлення господарських операцій (маркетингових послуг) ТОВ «Агророма Миколаїв»отримало від ПП «Ост-Вест-Компани АК»акти прийняття послуг на загальну суму 456166,66 грн. (№ОУ-000009 від 15.09.08 на суму 50333,33грн. (ПДВ 10066,67грн.); №ОУ-000018 від 01.10.08 на суму 212500,00грн. (ПДВ 42500,00 грн.); №ОУ-000100 від 20.11.08 на суму 77500,00грн. (ПДВ 15500,00грн.); №ОУ-0000111 від 30.12.08 на суму 55000,00грн. (ПДВ 11000,00грн.); №ОУ-0000116 від 24.12.08 на суму 60833,33грн. (ПДВ 12166,67 грн..) та податкові накладні (№767 від 15.09.08 маркетингові послуги на суму 50333,33 грн. (ПДВ 10066,67грн.); №917 від 01.10.08 маркетингові послуги на суму 212500,00грн. (ПДВ 42500,00 грн.); №1425 від 20.11.08 маркетингові послуги на суму 77500,00грн. (ПДВ 15500,00грн.); №1824 від 30.12.08 маркетингові послуги на суму 55000,00грн. (ПДВ 11000,00 грн.); №1769 від 24.12.08 маркетингові послуги на суму 60833,33 грн. (ПДВ 12166,67грн.).

Згідно договору від 02.02.09., укладеного між позивачем і ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ», останній надає маркетингові послуги ТОВ «Агророма Миколаїв»виді підшукування контрагентів та допомоги по укладенню договорів. Для оформлення господарських операцій (маркетингових послуг) ТОВ «Агророма Миколаїв»отримало від ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»акти прийняття послуг на загальну суму 375351,67грн. (№ОУ-2-2011 від 27.02.09 на суму 194666,67грн., ПДВ 38933,33 грн.; №ОУ-46 від 25.04.09 на суму 97435,00 грн., ПДВ 19487,00грн.; №ОУ-131 від 31.05.09 на суму 83250 грн., ПДВ 16650грн.) та податкові накладні на загальну суму 375351,67грн. (№157 від 27.02.09 маркетингові послуги на суму 194666,67 грн., ПДВ 38933,33 грн.; №190 від 25.04.09 маркетингові послуги на суму 97435,00грн., ПДВ 19487,00грн.; №549 від 31.05.09 маркетингові послуги на суму 83250грн., ПДВ 16650грн.).

Відповідно до договору від 01.03.09., укладеного між позивачем і ПП «Муссон-2009», останній надає маркетингові послуги ТОВ «Агророма Миколаїв»виді підшукування контрагентів та допомоги по укладенню договорів. Для оформлення господарських операцій (маркетингових послуг) ТОВ «Агророма Миколаїв» отримало від ПП «Муссон-2009» акт прийняття послуг від 20.03.09 за №ОУ-0000003 на загальну суму 55833,33грн. та податкові накладні за №503 від 20.03.09 та №567 від 31.03.09.

ТОВ „Агророма Миколаїв" до перевірки, крім договорів про надання маркетингових послуг, актів прийняття послуг та податкових накладних, з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги є маркетинговими, ніяких підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг надано не було.

При цьому, позивачем суду також не надано фактичних даних, що містили б відомості про те, яку саме роботу із спостереження, вивчення та аналізу стану ринку було проведено виконавцями за договорами про надання маркетингових послуг. З актів прийому-передачі наданих послуг не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами. Надані позивачем документи не відкривають суті маркетингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.

В випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акти здачі-приймання послуг, в яких зазначено лише назву послуг, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язків реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Отже, на порушення вимог п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання маркетингових послуг не підтверджені документами які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Крім того, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 178804грн. - в частині включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з маркетингових послуг, отриманих від ПП «Ост-Вест-Компани АК», ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»ПП «Муссон-2009»по безтоварним господарським операціям які фактично не призначалися для використання в господарській діяльності.

Зазначене додатково підтверджується інформацією, отриманою за результатами проведених Каховською ОДПІ перевірок контрагентів позивача по маркетинговим послугам.

Так, на підставі фактичних даних, наданих Каховською ОДПІ, вказаним контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Ост-Вест-Компани АК» (ЄДРПОУ 35931395) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 16.07.08 по 31.12.08 (акт від 19.10.09 №609/23-8/35931395 Каховської ОДПІ). В ході проведення перевірки встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП «Ост-Вест-Компани АК», неможливість фактичного здійснення ПП «Ост-Вест-Компани АК»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, оформлення операцій із товаром, який не фактично не придбавався, відсутність управлінського та технічного персоналу (згідно пояснень титульного керівника ПП «Ост-Вест-Компани АК»ОСОБА_2 останній до фактичної діяльності підприємства не має відношення, а підприємство було на нього зареєстровано за грошову винагороду). Відповідно до податкових розрахунків комунального податку за перший та другий квартали 2009 року чисельність працюючих на ПП „Агро Сеіл ФП-ДАШ" становить: за 1 квартал 2009 року 0,7 осіб, за 2 квартал 2009 року 1 особа. Згідно додатку К-1 декларації про прибуток підприємства за півріччя 2009 року у ПП „Агро Сеіл ФП-ДАШ" відсутні будь-які основні засоби. Директор ПП „Агро Сеіл ФП-ДАШ" ОСОБА_3 одночасно є директором ПП „Муссон-2009".

Системний аналіз пп.7.4.1 та пп.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на те, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, послуг, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. А відповідно до п.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю платника податків. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірів платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Оскільки встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними позивачем господарськими операціями по наданню контрагентами маркетингових послуг та господарською діяльністю позивача, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» також є правомірним, а постановлене податкове повідомлення-рішення законним.

Так, в ході перевірки контролюючому органу позивачем надано виписку банку про те, що 25.07.07р. ТОВ „Агророма Миколаїв" видало з розрахункового рахунку підприємства 5670,00грн. директору ОСОБА_4 на його грошову банківську картку. Відповідно до виписки банку кошти надавались для закупівлі товару. При цьому, як встановлено перевіркою, зазначені кошти на закупку товару не витрачались та не повернуті підприємству. Вказаний факт позивачем не оспорюється.

Згідно п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця, як додаткове благо. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до п.п.1.1. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Пунктом 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що податковий агент юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету.

Із приписів п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»слідує, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, висновок контролюючого органу про те, що кошти в сумі 5670,00грн., отримані директором ОСОБА_4 від підприємства ТОВ „Агророма Миколаїв", в даному випадку підлягають оподаткуванню, є правомірними. Отже, податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу (додаткового блага) ОСОБА_4 у 2007 році підприємством ТОВ „Агророма Миколаїв" не утриманий і не перерахований до бюджету, чим позивачем порушено п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1. ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Аналіз встановлених обставин (неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг) в контексті наведених правових норм вказує на правомірність постановлених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Посилання позивача на безпідставність аргументації контролюючим органом порушень ТОВ «Агророма Миколаїв» податкового законодавства з посиланням на норми ст. ЦК України в частині можливості визнання нікчемними угод, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки достеменно встановлено, що підставою для визначення контролюючим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є безтоварність операції по угодам по наданню маркетингових послуг, невідповідність реального та заявленого змісту господарських операцій та відсутність зв'язку між господарськими операціями по наданню контрагентами маркетингових послуг та його господарською діяльністю. Крім того, зазначення контролюючим органом про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агророма Миколаїв" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Агророма Миколаїв" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2-а-2532/10/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян