Ухвала суду № 24378874, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/5131/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Корпорації виробничих та комерційних підприємств "СОЮЗ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року Корпорація "СОЮЗ" звернулась з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001352350 від 29.06.2011 року, за яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за звітний період січень 2011 року на суму 878956,11 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення, яке оскаржується, винесене на підставі акту № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року документальної невиїзної перевірки Корпорації «СОЮЗ», але висновки Акту неправомірні, оскільки порушення вимог п. 198.1,198.2,198.3,198.6 ст. 198 ПК України ним не допущено. Акт не містить посилань на те, в чому саме ним порушені вимоги зазначених статей Податкового кодексу. Проте Корпорація «СОЮЗ» діяла у відповідності до вищевказаних статей ПК України, а саме факт придбання робіт і товарів у контрагентів ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» підтверджується первинними документами, суму податку до податкового кредиту віднесена тільки після настання однієї з подій: оплата товару чи послуг, отримання товарів чи послуг. Нараховувався податковий кредит виходячи саме з договірної вартості робіт і послуг, а не з якої-небудь іншої вартості. Нарахований ним податковий кредит підтверджений податковими накладними, які отримані своєчасно, оформлені без порушення вимог щодо їх оформлення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року позовні вимоги Корпорації "СОЮЗ" були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0001352350 від 29.06.2011 року, за яким Корпорації виробничих та комерційних підприємств «СОЮЗ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за звітний період січень 2011 року на суму 878956,11 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що корпорація «СОЮЗ» зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.02.1995 року. На податковому обліку в органах державної податкової служби з 14.02.1995 року, платник ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23211996 від 01.11.2004 року.

Згідно наказу ДПІ № 1879 від 16.06.2011 року відповідачем вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку Корпорації «СОЮЗ» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за січень 2011 року.

Повідомлення та копія наказу вручені під розписку головному бухгалтеру Корпорації «СОЮЗ» 20.06.2011 року.

В цей же день 20.06.2011 року ДПІ провело перевірку, за результатами якої складений акт № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Корпорації «СОЮЗ» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Союзенерготехнології - Україна», ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» за січень 2011 року.

На підставі Акту № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001352350 від 29.06.2011 року, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за звітний період січень 201 1 року на суму 878956,11 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 грн. за порушення пунктів 198.1,198.2, 198.3,198.6 ст. 198 ПК України.

В висновку Акту вказано, що позивачем порушено пункти 198.1,198.2, 198.3,198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого, завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 878956,1 1 грн.

Згідно Акту перевірки зазначений податковий кредит сформований позивачем по господарським операціям з постачальниками ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» (449440,23 грн.) та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» (429515,88 грн.). Висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту за січень 2011 року грунтується на тому, що ДПІ 07.04.2011 року за результатами перевірок складені акти №573/23-4/361 11071 та №572/23-4/36552230 щодо постачальників позивача, згідно яких у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що позивач 20.07.2009 року уклав договір №1226 з ВАТ «Дніпроенерго» (згідно змін до договору від 21.05.2011 року - ПАТ «Дніпроенерго»), згідно якого Корпорація «СОЮЗ» зобов'язалась виконати роботи в галузі будівництва, а саме: «Виконання робіт 1-го пускового комплексу на об'єкті: ВАТ «Дніпроенерго» Криворізька ТЕС.

Технічне переоснащення енергоблоку ст. № 3 з реконструкцією електрофільтрів. Розробка сірко - та азотоочищення».

Для виконання робіт по договору №1226 від 20.07.2009 року підрядчик Корпорація «СОЮЗ» уклала договір підряду № 9/38-2170П від 27.07.2009 року з субпідрядником ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та договори поставки № 09/110-2170 від 01.10.2009 року і № 09/1910-2202 від 19.10.2009 року з ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація».

Дослідивши всі вищевказані договори, укладені позивачем з контрагентами, суд вважає, що вони щодо їх форми та змісту відповідають вимогам ст. 180 ГК України. Жодної підстави, передбаченої законом, вважати вказані договори нікчемними, судом не встановлено.

Акті перевірки № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуєме податкове повідомлення-рішення, не зазначені реквізити жодного договору позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих мають ознаки нікчемності. Також в Акті перевірки не зазначено жодного доказу щодо не здійснення господарських операцій на підставі договорів між позивачем та ТОВ «Союзенерготехнології - Україна», ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація», які досліджені судом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача - ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» на час складання та виконання договорів знаходились в ЄДР, тому всі договори та первинні документи були укладені та оформлені правомірно, у відповідності до діючого законодавства.

Також вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені позивачем з контрагентами договори відповідають вимогам ст. 180 ГК України та жодної підстави вважати вказані договори нікчемними не встановлено.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ПКУ.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Стосовно твердження відповідача, що договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Союзенерготехнології - Україна», ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» мали безтоварний характер (крім посилання на акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 573/23-4/3611 1071 та № 572/23-4/36552230 від 07.04.201 1 року про наявність ознак нікчемності всіх договорів укладених ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» з контрагентами), в Акті перевірки № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року не зазначено, та відповідачем суду не надано.

Правильним також є висновок суду першої інстанції щодо акту перевірки № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року, який не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем -Корпорацією «СОЮЗ» вимог податкового законодавства, що є порушенням вимог Порядку № 984, який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Згідно п.3.1 розділу 1 Порядку № 984 загальні положення акту повинні містити дані про строк проведення документальної перевірки (дата початку та закінчення перевірки) із зазначенням строку продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності). Проте в Акті перевірки відносно позивача відсутні дані про строк її проведення (дата початку та закінчення перевірки).

Пунктом 6 розділу 1 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Акт перевірки № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року складений лише з використанням декларації позивача, додатку до неї, інформації баз даних в ДПІ (АРМ «Звіт», АРМ «ТАХ», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «ОР», АІС «РПП»), а також актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 573/23-4/36111071 та № 572/23-4/36552230 від 07.04.2011 року щодо перевірки ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація». В Акті перевірки № 3906/23-5/21004686 від 20.06.2011 року відносно позивача відсутні будь-які посилання на первинні документи. Виходячи зі змісту Акту перевірки відносно позивача будь-які посилання на первинні документи відсутні також в актах ДПІ відносно ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація».

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визначив недостатнім для висновків Акту від 20.06.2011 року посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти ДНІ відносно контрагентів, оскільки без визначення в Акті від 20.06.2011 року і дослідження договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

В акті перевірки лише зазначені статті ПК України та їх зміст, проте не зазначено яким чином вимоги цих статей порушені позивачем. Складання акту перевірки без дослідження та посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про порушення позивачем податкового законодавства суд вважає порушенням вимог ст. 86 ПК України та Порядку № 984 щодо оформлення результатів перевірки, тобто відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством.

Також судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні всі бухгалтерські документи, які свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Союзенерготехнології - Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація», які направлені на виконання основного договору № 1226 позивача з ПАТ «Дніпроенерго» від 20.07.2009 року, відповідно до якого Корпорація «СОЮЗ» виконала роботи в галузі будівництва, а саме роботи 1-го пускового комплексу на об'єкті: ВАТ «Дніпроенерго» Криворізька ТЕС. Технічне переоснащення енергоблоку ст.№3 з реконструкцією електрофільтрів. Розробка сірко - та азотоочищення.

Судом першої інстанції досліджені рахунки, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, акти прийомки виконаних будівельних робіт, специфікації на обладнання для виконання робіт. При цьому суд першої інстанції врахував та визначив безумовним доказом здійснення позивачем господарських операцій щодо виконання умов договорів ті обставини, що прийомка виконаних робіт основним заказником ПАТ «Дніпроенерго» здійснювалась у складі комісії, про що свідчать відповідні акти.

В силу пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункти 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України визначають перечень операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до п.198.6 зазначеної статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. В акті перевірки відсутні, а представником відповідача в письмових запереченнях проти позову не доведено наявності жодного порушення зазначених статей Податкового кодексу України зі сторони позивача, атому висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту за січень 2011 року на 878956,11 грн. є необґрунтованими, а прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення - рішення №0001352350 від 29.06.2011 року протиправним.

За таких обставин позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно вимог ст. 198 ПК України.

Жодна норма ПКУ не вимагає від платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїм контрагентом, такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодного доказу в обгрунтування того, що позивач за вказаними операціями є особою, на користь якої укладено договір (в Акті визначений як «вигодонабувач»), Акт перевірки не містить та не надано відповідачем до суду.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим доводи позивача щодо безпідставного використання терміну «вигодонабувач» з посиланням в акті перевірки на наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, який не зареєстрований МЮ України, не знаходиться в реєстрі нормативних актів. В нормативних актах щодо податкового законодавства не існує термінів «вигодонабувач», «вигодотранспортуючий суб'єкт (транзитер)».

Крім того, відповідно ж до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Аналізуючи акт перевірки колегія суддів вважає передчасним висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту за січень 2011 року, що грунтується на тому, що ДПІ 07.04.2011 року за результатами перевірок складені акти №573/23-4/361 11071 та №572/23-4/36552230 щодо постачальників позивача, згідно яких у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності з огляду на таке.

Апеляційний суд вважає, що дії перевіряючих по зменшенню податкового кредиту є перевищенням посадовими особами податкового органу повноважень, встановлених Законом України "Про державну податкову службу в Україні", їх висновки є необґрунтованими та довільним тлумаченням норм Цивільного Кодексу України, зокрема, у частині того, що зміст укладених правочинів суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а також того, що наслідком визнання угод нікчемними податковий орган вбачає не визнання податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від вказаного контрагента.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В акті перевірки відсутні посилання на наявність документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства чи порушують публічний порядок. Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р.№02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином колегія суддів зазначає, що для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів Корпорації «СОЮЗ» на момент укладання, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Апеляційний суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГК України. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Таким чином, для висновків про застосування наслідків несплати податків (заниження податкових зобов'язань будь-яким способом) за нікчемним правочином слід, насамперед, мати безспірні докази такої нікчемності.

Колегія суддів зазначає, що якщо сторони угоди вважають її дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину згідно п. 5 ст. 216 ЦК України, а не застосовувати такі наслідки самостійно.

Така позиція викладена і у узагальненні Верховного Суду України від 24.11.2008 року.

Інші доводи апеляційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Корпорації виробничих та комерційних підприємств "СОЮЗ" є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001352350 від 29.06.2011 року - скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі № 2-а/1570/5131/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі - 28 травня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян