Ухвала суду № 24378852, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/10145/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ТОВ " Таврія-В " звернулось з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 22.06.2011 року № 0000641540.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з НВЦ «СІГМА» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) за період грудень 2010 року складено акт перевірки від 10.06.2011 року № 252/15-4/19202597/33, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0000641540. Позивач вказує на порушення порядку прийняття оскаржуваного ним податкового повідомлення-рішення, що пов'язано із порушенням терміну прийняття податкового повідомлення рішення, визначеного нормами п. 58.1. ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. Також позивач зазначає про порушення проведення зазначеної перевірки через його несвоєчасне повідомлення по проведення такої перевірки, а також через відсутність достатніх підстав проведення такої перевірки. Порушення податкового законодавства з боку позивача відповідач в акті перевірки обґрунтовує висновками, зробленими в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 року № 610/23-1/22486960 про неможливість проведення документальної перевірки контрагента позивача НВЦ «СІГМА»(у формі ТОВ) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якому йдеться про наявність угод вищевказаного підприємства, укладених з контрагентами, які містять ознаки нікчемності. Проте, з листів ДПА в Одеській області, наданих у відповідь на скарги контрагента позивача, вбачається, що вказана перевірка проводилась з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим вирішується питання про притягнення до відповідальності винних осіб. Виходячи з того, що акт перевірки складений з порушенням вимог чинного законодавства, тобто, як доказ отриманий з порушенням вимог законодавства, такий акт не може прийматися до уваги судом. Щодо змісту відносин позивача з контрагентом позивач зазначив, що між ними було укладено договір поставки від 03.01.2008 року № 241, дія якого була продовжена відповідною додатковою угодою. У грудні 2010 року вказана юридична особа на підставі вказаного договору здійснила поставку товарів позивачу на загальну суму 568252,94 грн., що підтверджується заказами позивача, товарно-транспортними накладними. По факту здійснених поставок складались відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач відніс сплачені ним суми ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, контрагент позивача також задекларував у складі своїх податкових зобов'язань з ПДВ суму ПДВ, сплачену йому позивачем за поставлені товари у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позовні вимоги ТОВ "Таврія-В" були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 22.06.2011 року № 0000641540, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Таврія-В» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 150010,32 грн., в тому числі за основним платежем 85720,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64290,14 гривень..

Не погоджуючись з даною постановою суду СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2011 року співробітниками СДПІ по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Таврія-В»(код ЄДРПОУ 19202597) з НВЦ ТОВ «Сігма» (код ЄДРПОУ 22486960) за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.06.2011 року № 252/15-4/19202597/33.

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення ТОВ «Таврія-В»пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року всього у сумі 85720,18 грн.

17.06.2011 року позивач подав заперечення до вищевказаного акту. У відповідь на вказані заперечення відповідач повідомив ТОВ «Таврія-В» телефонограмою про те, що заперечення будуть розглядатись на засіданні спірної комісії 24.06.2011 року.

Відповідь на вказані заперечення № 23701/10/15-4 без дати були отримані позивачем 04.07.2011 року, по що свідчить копія конверта з відповідними штампами.

На підставі зазначеного акта перевірки 22.06.2011 року СДПІ по роботі з ВПП прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000641540, яким ТОВ «Таврія-В»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 150010,32 грн., в тому числі за основним платежем 85720,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64290,14 грн.

Не погодившись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до ДПА в Одеській області від 11.07.2011 року № 289, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0000641540.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.08.2011 року № 29749/10/25-0007 скарга позивача була залишена без розгляду, а оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення без змін.

09.09.2011 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг від 14.11.2011 року № 5451/6/10-2115, яким скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Перевірка проводилась на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП від 09.06.2011 року № 410 на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України, враховуючи порушення, встановлені ДПІ у Приморському районі м. Одеси з боку контрагента позивача НВЦ ТОВ «Сігма».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 10.06.2011 року № 252/15-4/19202597/33, складеного за результатом перевірки ТОВ «Таврія-В», та акті від 08.04.2011 року № 610/23-1 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року. Натомість, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Поряд з цим, на думку суду першої інстанції первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідають вимогам, встановленим чинним на момент здійснення таких операцій законодавством, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення правочину з придбання позивачем товару у ТОВ НВЦ «Сігма», що повністю спростовує висновки перевірки щодо виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року позивач задекларував суму податкового кредиту за рахунок придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операція, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою (р. 10.1) у сумі 15315524 грн., в тому числі 85720,18 грн. сплачених сум ПДВ під час придбання товару у ТОВ НВЦ «Сігма».

Між ТОВ «Таврія-В»(покупець) та НПЦ ТОВ «Сігма» (постачальник) було укладено договір поставки від 03.01.2008 року № 241, згідно із яким постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті та кількості, передбаченими накладними, які є невід'ємними частинами цього договору. Умовами вказаного договору також передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі відповідних письмових заявок покупця; завантаження товару та його доставка здійснюється автомобільним транспортом постачальника за його рахунок на умовах «до території покупця».

Додатковими угодами до вищезазначеного договору від 31.12.2008 року та від 31.12.2009 року було продовжено його термін дії.

На підставі договору поставки від 03.01.2008 року № 241 протягом грудня 2010 року здійснювалась поставка товару, що підтверджується відповідними заявками покупця, видатковими накладними, складеними сторонами угоди під час здійснення поставки, відповідними податковими накладними, що виписувались постачальником покупцю. Протягом грудня 2010 року за вищевказаним договором ТОВ НВЦ «Сігма», яке відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.01.2008 року № 1000931153 зареєстровано платником податку на додану вартість, видавало позивачеві податкові накладні на загальну суму ПДВ 85720,18 грн. Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що відомості, викладені в заявках покупця, видаткових накладних та податкових накладних, повністю співвідповідають.

Крім того, на підтвердження здійснення доставки відповідно до умов зазначеного договору, до суду надані копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що поставка товару відбувалась на замовлення ТОВ «Таврія-В»від вантажовідправника ТОВ НВЦ «Сігма» до вантажоодержувача ТОВ «Таврія-В»з пункту навантаження, розташованого за адресою: 65042, м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5.

При цьому до суду першої інстанції наданий договір оренди частини будівлі від 01.07.2009 року № 01/07-2009, укладений між контрагентом позивача ТОВ НВЦ «Сігма» та ТОВ «Людмила Плюс», відповідно до якого НВЦ ТОВ «Сігма» прийняло у користування на умовах оренди частину нежитлового приміщення, розташованого, за адресою: 65042, м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5, з метою його використання як складського приміщення, а також акт приймання передачі відповідного приміщення згідно з умовами договору оренди. Також судом досліджений договір найму (оренди) автомобіля від 27.11.2008 року, відповідно до якого НВЦ ТОВ «Сігма» прийняла у платне користування автомобіль марки ЗИЛ 433362 2000 року випуску, об'єм двигуна 6000 куб см, шасі № XTZ433362Y3453609, що спростовує висновки викладені в акті перевірки щодо відсутності у контрагента позивача умов для здійснення ним господарської діяльності.

Факт оплати товару, в тому числі сум ПДВ, підтверджується копіями платіжних доручень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість", ПКУ.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, первинними документами, що підтверджують господарські операції з придбання позивачем товару у НВЦ ТОВ «Сігма», є видаткові накладні, в яких фіксуються всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки про виявлені порушення ґрунтуються на відомостях, викладених в акті від 08.04.2011 року № 610/23-1 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року, складеному ДПІ у Приморському районі м. Одеси. В зазначеному акті, зокрема, йдеться про відсутність у НВЦ ТОВ «Сігма» власних основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, а також про те, що системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено розбіжності по взаємовідносинах з НВЦ ТОВ «Сігма» на суму ПДВ 85720,18 грн., в тому числі за грудень 2010 року 85720,18 грн.

Проте, викладені в акті обставини спростувалися доказами наявності орендованих складських приміщень та транспортних засобів у контрагента позивача, про які зазначено вище, а також копією податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року НВЦ ТОВ «Сігма», в якій задекларована сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Таврія-В», що відповідає сумі податкового кредиту з ПДВ, задекларованій за аналогічній період позивачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача щодо відсутності у НВЦ ТОВ «Сігма» підстав надавати позивачеві податкові накладні, у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а в даному випадку податкові зобов'язання за грудень 2010 року у НВЦ ТОВ «Сігма» по контрагенту ТОВ «Таврія-В» були відсутні. До того ж факт декларування контрагентом позивача зазначеної суми підтверджується відповідною податковою декларацією. По-друге, момент видачі податкової накладної визначається моментом виникнення податкових зобов'язань продавця, однак момент виникнення зобов'язань не збігається з моментом їх виконання. У звязку з цим невиконання податкових зобов'язань формально не позбавляє продавця права видавати податкові накладні. Поряд з цим, покупець не несе відповідальності за порушення податкових зобов'язань постачальником товарів, під час придбання яких покупець сплатив суму ПДВ.

У відповідь на скаргу НВЦ ТОВ «Сігма», направлену на адресу ДПА України в Одеській області, було отримано лист від 17.08.2011 року № 28716/10/14-ОШ за підписом першого заступника Голови ДПА України в Одеській області, в якому зазначено про допущення під час проведення перевірки НВЦ ТОВ «Сігма» посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси порушень вимог ст. 75, 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим вирішується питання щодо притягнення винних посадових осіб до відповідальності, а також вказано про те, що висновок, зазначений в акті від 08.04.2011 року № 610/23-1/22486960 про неможливість проведення документальної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року, щодо наявності угод з контрагентами за грудень 2010 року з ознакою нікчемності, не знайшов свого підтвердження в ході проведення планової виїзної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма. Викладене у цьому листі також підтвердилось наданим до суду першої інстанції актом перевірки від 20.04.2011 року № 2382/23-60/22486960, складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси за результатами планової виїзної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Таким чином, твердження апелянта щодо порушення позивачем вищезазначених норм закону є безпідставним, так як в даному випадку відсутні докази щодо порушення останнім норм Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, з порушенням вимог п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі 22.06.2011 року № 0000641540 - скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2-а/1570/10145/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі - 28 травня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян