Ухвала суду № 24378793, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3817/11

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства фірма "Одліс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірма "Одліс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2007р. приватне підприємство фірма "Одліс" (надалі -ПП фірма "Одліс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0007642301/0 від 18.08.2006р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1008527грн. та №0007632301/0 від 18.08.2006р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 577965,50грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.06.2006р. до 26.07.2006р. відповідач здійснив комплексну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП фірма «Одліс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складений акт від 02.08.2006р. №2706/23-20/30199571. /т. 2 а.с.145-165/

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.4 п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 133900грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 678837грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у сумі 45грн. та занижено податок на додану вартість у розмірі 418674грн.

На підставі акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006р. №0007642301/0 /т.2 а.с.166/ про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1008527грн. (за основним платежем -678837грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -329690грн.), №0007632301/0 /т.2 а.с.167/ про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 577965,50грн. (за основним платежем - 418764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -159282,50грн.).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Так, згідно з п.5.1, п.5.2, п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що ПП фірма «Одліс»були укладені договори з підприємствами на виконання послуг, предметом яких були маркетингові дослідження виробників меблі для ресторану та готелю, виробників кухонного обладнання для ресторану, виробників дитячих розважальних комплексів для готелю, виробників санітарно-технічного обладнання для готелю, виробників рекламних буклетів для готелю, маркетингові дослідження ринка будівельних матеріалів для фасадних робіт адміністративно-готельного комплексу, його внутрішніх робіт, підбор персоналу для адміністративно-готельного комплексу, розшук підприємств, діяльність яких - дизайнерські проекти для готелю та ресторану, охорона об'єктів, а також підприємств, які можуть надати допомогу в отриманні дозволу для адміністративно-готельного комплексу; дослідження ринка підприємств для підготовки висновку по робочому проекту та підприємств, які займаються благоустроєм прибудинкової території, проведення тендера по всім переліченим підприємствам, маркетингові дослідження по комерційним операціям, консультації по питанням ціноутворення.

При цьому, згідно п.п.1.1 договору про дольове інвестування в будівництво адміністративно - готельного комплексу, укладеному ПП фірма «Одліс»з дольовими інвесторами - суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами з метою подальшого придбання у власність частки в адміністративно-готельному комплексі, передбачено, що дольовий інвестор бере на себе зобов'язання по частковому фінансуванню будівництва адміністративно - готельного комплексу, тобто грошові кошти інвесторів у вигляді цільового фінансування сплачуються за роботи по будівництву адміністративно - готельного комплексу. Також, вказані послуги пов'язані з фінансово-господарською діяльністю готелю, номінальними власниками якого є інвестори.

Позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про зв'язок витрат з придбання маркетингових (консультативних) послуг, послуг по проведенню тендера згідно вищезазначених договорів з веденням його господарської діяльності, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, на загальну суму 1364517грн., що є необхідною ознакою валових витрат.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 1364517грн. є правомірним та обґрунтованим.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати на оплату послуг ПП «Бізнес-Механіка», ПП «Мегатекс Плюс», ТОВ «Соренто-Буд»за договорами про виконання контролю над виконанням дольовими інвесторами договорів дольового інвестування в будівництво. При цьому відповідач вказує, що такі витрати не є компенсацією вартості придбаних послуг, які в подальшому будуть використані в його господарській діяльності, а є коштами цільового призначення - цільового фінансування інвесторів будування квартир та адміністративного комплексу.

Згідно договору про дольове інвестування в будівництво житлового будинку, укладених ПП фірма «Одліс»з дольовими інвесторами - фізичними особами з метою подальшого придбання у власність квартири за адресою Фонтанська дорога, 123, передбачено: п.п.3.2.1. - «дольовий інвестор зобов'язується своєчасно вносити інвестицію в будування, передбачену даним договором»; п. 2.1. - «при несвоєчасної сплати долі інвестування, вартість простроченої частки буде розраховуватися з урахуванням інфляції»; п.5.3 - «при несвоєчасної сплаті дольовим інвестором своєї частки інвестування, при простроченні більш як на один місяць, ПП фірма «Одліс»має право розторгнути договір»; п.п.3.1.1 - «фірма зобов'язується використати надходження від дольового інвестора по цільовому призначенню».

Відповідно договору про дольове інвестування в будівництво адміністративно-готельного комплексу, укладеному ПП фірма «Одліс»з дольовими інвесторами - суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами з метою подальшого придбання у власність частки в адміністративно-готельному комплексі, пропорційно внесеним грошовим коштам, за адресою - Фонтанська дорога, 123 передбачено: п.п.2.2.1 - «дольовий інвестор зобов'язується своєчасно вносити інвестицію в будування, передбачену даним договором»; п.4.3. - «при несвоєчасної сплати долі інвестування чи простроченої сплати дольовій інвестор сплачує ПП фірма «Одліс»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка належить до сплати за кожен день такої простроченої заборгованості».

Судовим розглядом встановлено, що підприємством не застосувались до інвесторів вимоги п.п.2.1,5.3 договору на інвестування житлового будинку, а саме: не нараховувалась пеня за прострочення платежів, відсутнє розторгнення договорів з причин несвоєчасного внесення коштів, судові позови до інвесторів. Щодо п.4.3 договору на інвестування готелю, то в зазначеному договорі сума інвестиції зовсім не визначалася (тобто у інвестора неможливе виникнення заборгованості, а право власності на частку визначається виходячи з фактичної внесеної частки - п.1.1, п.1.3 Договору), сплата інвестицій здійснювалася інвесторами самостійно.

Отже, позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати по придбанню послуг з контролю за надходженням інвестицій в будування на суму 1215851грн., які є не компенсацією вартості придбаних послуг з подальшим використанням у господарській діяльності, а є коштами цільового призначення -фінансування інвесторів при будуванні квартир та адміністративно-готельного комплексу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Одліс" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: