Рішення № 24375416, 22.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/343-33/125 22.05.12

Колегія суддів у складі головуючого судді Мудрого С.М., суддів Головіної К.І., Самсіна Р.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної іпотечної установи

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 34 465 512,04 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 4269-1/1 від 20.09.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 1-11-190 від 25.01.2012 року

встановиЛА:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Державної іпотечної установи до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про стягнення 34465512,04 грн. заборгованості за кредитним договором №7/1 від 15.10.2008 року (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), з яких 11 099 421,54 грн. заборгованості по відсотках та 23 366 090,50 грн. пені за порушення зобов'язань (20 864 860,21 грн. за основним боргом, 2 501 230,29 грн. за відсотками).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (далі - позивач) та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»(далі - відповідач) укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), за яким відповідачу надано кредит рефінансування в сумі 700 000 000,00 грн. для формування портфелю іпотечних кредитів. За користування кредитом відповідач повинен сплачувати позивачу відсотки у розмірі 9,9% річних.

Згідно з договором, цільове використання кредиту рефінансування підтверджується відступленням позивачу прав вимоги за іпотечними кредитами відповідно до встановленого у договорі (п.п.1.2.2 ) графіку.

Відповідно до умов договору, кредит підлягав поверненню у строк до 10.04.2009 року.

Крім того, відповідно до положень договору, відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати погашення кредиту рефінансування, тобто 10.04.2009 року.

Однак, станом на 27.07.2010 року відповідачем не виконано в повному обсязі умови п.1.2 договору щодо повернення суми кредиту рефінансування - позивачу не повернено суму залишку кредиту рефінансування в розмірі 693 595 080,00 грн. та суму нарахованих відсотків.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, позивач 13.05.2009 року звернувся до господарського суду м. Києва із позовною заявою про зобов'язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок ДІУ №26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України»суму залишку кредиту рефінансування в розмірі 693 595 080,00 грн. та суму нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.04.09 року по 12.05.2009 року у розмірі 7 901 283,13 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 4/397 від 16.02.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року, відповідача зобов'язано виконати умови договору, а саме: зобов'язано перерахувати суму основного боргу в розмірі 693 595 080,00 грн., суму нарахованих відсотків за користування у розмірі 55 497 107,72 грн. за період з 10.04.2009 року по 20.01.2010 року.

26.03.2010 року позивач подав до господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення відсотків за користування кредитом, інфляційних витрат та пені.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі 34/218 від 21.06.2010 року з відповідача стягнуто заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом за період з 21.01.2010 року 27.05.2010 року в розмірі 23 891 975,18 грн.; інфляційні витрати у розмірі 78 376 244,04 грн.; пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за основним боргом та за відсотками в розмірі 45 752 225,16 грн.

Тобто, факт порушення зобов'язання за договором, з боку відповідача, є встановленим та повторному доказуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1.4.1 договору, відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються у розмірі 9,9% річних.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим в останнього за період з 28.05.2010 року по 25.07.2010 року виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом рефінансування в розмірі 11 099 421,54 грн.

Крім того, п.3.2 договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, Державна іпотечна установа звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 28.05.2010 року до 26.08.2010 року в сумі 17 119 446,78 грн., пені за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн. та пені за порушення зобов'язань за відсотками в розмірі 3 801 955,19 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року задоволено позов Державної іпотечної установи та стягнуто з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на користь Державної іпотечної установи заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 28.05.2010 року до 26.08.2010 року в сумі 17 119 446,78 грн., пеню за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення зобов'язань за відсотками в розмірі 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі № 9/343 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 9/343 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2011 року прийнято справу № 9/343 до провадження, присвоєно справі № 9/343-33/125, призначено розгляд справи на 19.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2011 року розгляд справи № 9/343-33/125 відкладено на 17.05.2011 року у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання додаткових доказів по справі в судових засіданнях 17.05.2011 року та 31.05.2011 року оголошено перерви до 31.05.2011 року та 14.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року зупинено провадження у справі № 9/343-33/125 до вирішення пов'язаної з нею справи № 4/397 за позовом Державної іпотечної установи до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року поновлено провадження по справі № 9/343-33/125 та призначено до розгляду 26.03.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 26.03.2012 року оголошено перерву до 09.04.2012 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Шевченка Е.О. від 09.04.2012 року розгляд справи № 9/343-33/125 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Самсін Р.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.2012 року колегіальний розгляд справи призначено на 22.05.2012 року.

В судове засідання 22.05.2012 року з'явився представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 27.08.2010 року, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом за період з 28.05.2010 року до 26.08.2010 року в сумі 17 119 446,78 грн., пеню за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення за відсотками 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заяву про збільшення позовних вимог від 15.10.2010 року представник позивача просив суд не розглядати.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких частково визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення зобов'язань з повернення кредиту та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та пені за порушення зобов'язань за відсотками.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія судів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (кредитор за договором) та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»(позичальник за договором) укладено кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими будинками).

Відповідно до п. 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в новій редакції, затвердженого наказом Тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра»№ 52 від 26.01.2011 року, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»відповідно до наказу Тимчасового адміністратора № 52 від 26.01.2011 року. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Надра», створеного відповідно до рішення засновників згідно установчого договору від 23.12.1993 року, який був реорганізований шляхом перетворення комерційного банку «Надра»з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство, зареєстрованого національним банком України 26.10.1993 року, Реєстраційний № 205.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитор надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит рефінансування надається відповідачу на строк до 10.04.2009 року.

Згідно п. 1.2.1 договору, кредит рефінансування надається з метою формування відповідачем портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до Генерального договору № 1 від 21.02.2006 року) з урахування норм "Порядку надання державних гарантій за зобов'язаннями Державної іпотечної установи ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1094, в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Положеннями п 2.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору, сторонами доповнено пункт 1.1 першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту: з 23.03.2009 року сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає відповідачу, а останній зобов'язується повернути складає 693 595 080end_of_the_skype_highlighting,00 грн. Суму коштів в розмірі 6 404 920,00 грн. позичальник зобов'язався перерахувати 23.03.2009 року на рахунок кредитора.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року по справі № 34/218, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року, з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на користь Державної іпотечної установи стягнуто заборгованість за кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 року (під заставу майнових прав за іпотечними житловими будинками) в сумі 148 020 444, 40 грн., яка складається з суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 року до 27.05.2010 року в сумі 23 891 975,18 грн.; інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78 376 244,04 грн.; пені за порушення зобов'язань з повернення кредиту -41 682 213, 92 грн. та пені за порушення зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 4 070 011,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 54/237, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року, з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на користь Державної іпотечної установи стягнуто заборгованість за кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 року (під заставу майнових прав за іпотечними житловими будинками) в розмірі 693 595 080,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 53 803 975,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 69 359 508,00 грн., 3% річних в розмірі 46 233 337,80 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 1.4. кредитного договору, за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

- відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1);

- відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим за період з 28.05.2010 року по 25.07.2010 року в останнього виникла заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17 119 446,78 грн.

У відповідності до положень ч. 1. статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами п. 5.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з судових рішень № 34/218 від 21.06.2010 року та № 54/237 від 11.10.2011 року, та позивачем не заперечується, що в термін, визначений п. 1.2. договору позивач кредит не повернув, таким чином зобов'язання позивача по поверненню кредиту в терміни, визначені договором, не виконане.

Структурно-системний аналіз положень ГК України та ЦК України свідчить, що принцип платності, на якому базується процес банківського кредитування, полягає в тому, що кредити надаються банком під відсоток, що є одним з конкретних випадків реалізації положень статті 536 ЦК України, згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за користування кредитом в період з 28.05.2010 року по 26.08.2010 року, в розмірі 17 119 446,78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, кредитор нарахував позичальнику пеню за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн. та пеню за порушення зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 3 801 955,19 грн. за період з 29.05.2010 року по 27.08.2010 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

За змістом статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 року (під заставу майнових прав за іпотечними житловими будинками) по відсоткам в розмірі 17 119 446,78 грн. та по кредиту, суд погоджується з розрахунком пені за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн. та пені за порушення зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 3 801 955,19 грн. за період з 29.05.2010 року по 27.08.2010 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача, оскільки даний розрахунок був проведений після закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, введеного постановою Правління НБУ від 10.02.2009 року № 59 "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ "Надра" та продовженого постановою № 452 від 05.08.2009 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 28.05.2010 року до 26.08.2010 року в сумі 17 119 446 (сімнадцять мільйонів сто дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 78 коп., пеню за порушення зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206 (тридцять мільйонів шістсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті шість) грн. 96 коп., пеню за порушення зобов'язань зі сплати відсотків в розмірі 3 801 955 (три мільйони вісімсот одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 19 коп., 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя С.М. Мудрий

Судді Р.І. Самсін

К.І. Головіна

Дата підписання рішення: 28.05.2012 р.