Рішення № 24374186, 25.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 травня 2012 р. Справа 14/32/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (04050, м. Київ, вул. Пимоненко, 13, корпус 5в/11; 02098, м. Київ, вул. Шумського, 1-Б, оф. 121 ТОВ "Ікспоінт")

до: приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86)

про стягнення 89 772, 41 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 11/210-СС від 05.01.2012 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києва 24.06.2003 р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.05.2012 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.12.1997 р.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Гурівецьке" 89772,41 грн. за порушення умов виконання договору купівлі-продажу № 46П від 23.03.2009 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.04.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/32/2012/5003 та призначено до розгляду на 10.05.2012 року.

10.05.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 25.05.2012 р. у зв'язку з неподанням відповідачем витребовуваних судом документів та доказів на підтвердження повноважень представника.

На визначену дату (25.05.2012р.) в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні представником позивача надано суду обопільно підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що заборгованість по основному боргу останнього перед позивачем становить 56480 грн.

Представником відповідача судовому засіданні подано заяву від 24.05.2012 року (вх. № 08-46/6134/12 від 25.05.2012 року) про визнання заявленої товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" заборгованості в сумі 89772 грн. 41 коп. в повному обсязі. Також в зазначеній заяві останній просив суд розстрочити виконання рішення суду згідно наступного графіку: до 25 червня 2012р. - 20000 грн., до 01 вересня 2012р. - 20000 грн., до 10 вересня 2012р. - 51568 грн. 01 коп.

Представник позивача не висловив заперечень щодо розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" до приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення заборгованості в сумі 89772,41 грн., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 89772,41 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.03.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (Продавець) та приватним підприємством "Гурівецьке" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 46П (а.с. 6-8).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує насіння ячменю, засоби захисту рослин, мінеральні добрива (товар), перелік, кількість і ціна якого вказана в специфікації, чи/або накладній на товар, яка являється невід'ємною частиною Договору.

Загальна сума Договору встановлюється виходячи із фактичної кількості поставленого товару, вказаного в специфікації до договору чи/або накладній на товар (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 2.2.1 Договору Покупець проводить оплату товару до 15 вересня 2009 року в порядку передбаченому Договором.

Форма оплати - безготівкове перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.2.2 Договору).

Відповідно до 3.1 Договору початок поставки - на протязі двадцяти робочих днів з моменту підписання специфікацій до діючого договору чи/або накладної на товар.

Поставка товару проводиться партіями (п. 3.2 Договору).

Датою поставки товару є дата підписання покупцем товарної накладної (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків оплати, передбачених п. 2.2.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ за відповідний період.

Згідно із п. 7.2 Договору за порушення строків оплати, передбачених п.3.1 Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,2 % від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ за відповідний період.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №ТРН-00131 від 16.04.2009р. на суму 64240 грн. (а.с. 9), № ТРН-00193 від 17.04.2009р. на суму 64240 грн. (а.с. 10) та довіреністю №28 від 16.04.2009 р., виданою на ім'я директора ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 128480 грн.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 72000 грн., що стверджується довідкою АТ "УкрСиббанк" №770/2 від 14.03.2012р. (а.с.13-14), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №46П від 23.03.2009 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України "Загальні положення про купівлю-продаж".

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 56480 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4328 грн. 63 коп. пені, 21504 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 7459 грн. 66 коп. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.6.3 Договору сторони погодили, що відповідно до пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань по Договору здійснюється без обмеження строків.

Отже, сторони дійшли згоди та відійшли від загального правила, яким передбачено шестимісячний строк для нархування пені.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, за визначений позивачем період, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіркою розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Більше того, позовні вимоги визнав повністю, а визнання позову, як встановлено судом, у свою чергу не суперечить змісту чинного законодавства та не порушує права та інтереси інших осіб.

Разом із тим, розглянувши вимогу відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Судом встановлено наступні наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду:

- приватне підприємство "Гурівецьке" є підприємством, яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур: пшениці, ячменю, кукурудзи, тобто діяльність підприємства має циклічний характер та є залежною від пори року;

- надходження коштів на рахунки підприємства залежить безпосередньо від продажу зібраного врожаю;

- погашення заборгованості відповідачем разовим платежем в травні-червні місяці може спричинити загрозу фінансовому становищу підприємства, оскільки підприємство не зможе сплачувати обов'язкові податки, збори, утримувати необхідний персонал, закупити необхідні добрива та замовити техніку для збору врожаю

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з відстроченням виконання рішення суду.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86, код ЄДРПОУ 20101631, р/р 26001105269 в ОД "Райффайзен банк Аваль", м. Вінниця, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 5В/11, код ЄДРПОУ 34003340, р/р 2600700457000 в банку "Каліон Банк Україна", МФО 30030790) 56480 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят гривень) основного боргу, 7459 грн. 66 коп. (сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят шість копійок) 3% річних, 21504 грн. 12 коп. (двадцять одну тисячу п'ятсот чотири гривні дванадцять копійок) інфляційних втрат, 4328 грн. 63 коп. (чотири тисячі триста двадцять вісім гривень шістдесят три копійки) пені, 1795 грн. 60 коп. (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №14/32/2012/5003 шляхом сплати заборгованості в загальній сумі 91568,01 гривень частинами відповідно наступного графіку:

- до 25 червня 2012р. - 20000 грн.;

- до 01 вересня 2012р. - 20000 грн.;

- до 10 вересня 2012р. - 51568 грн. 01 коп.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 травня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (04050, м. Київ, вул. Пимоненко, 13, корпус 5в/11; 02098, м. Київ, вул. Шумського, 1-Б, оф. 121 ТОВ "Ікспоінт")

4 - відповідачу (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86)