Ухвала суду № 24372904, 22.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/87205/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., за участю секретаряТитенко М.П.,за участю представників позивача:Камінського А.Ф., відповідача:Лісовської Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 р.

у справі № 2а-8776/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»(надалі -позивач, ТОВ «Дейв Експрес») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (надалі -відповідач, ДПІ у у м.Житомирі) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. (суддя - М.Ф. Нагірняк), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.Ю. Бучик, судді: В.В. Євпак, Є.В. Одемчук) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0002992301/0; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0013012302, у частині застосування до ТОВ «Дейв Експрес»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 39 261,61 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0000742201; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0000732201, у частині застосування до ТОВ «Дейв Експрес»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 201,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0009141702/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0013012302 задовольнити у повному обсязі.

Також з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій звернувся відповідач, який просив Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 27.10.2010 р. було складено акт № 8233/23-1/22053439/0110 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.2, 8.3.3 пункту 8.3, пунктів 8.4, 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 12.1.2, пункту 12.1 статті 12 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 167 510,00 грн. за 2009 рік та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 396 005,00 грн.; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), у зв'язку з чим, позивачу донараховано пеню у розмірі 164,77 грн.; підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 та пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 773,02 грн.; пункту 2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, що виразилося у відсутності підтверджуючих документів до авансових звітів за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р на суму 45 153,51 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0002992301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 234 514,00 грн., у т.ч. 167 510,00 грн. -основного платежу та 67 004,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0009141702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 319,06 грн., у т.ч. 6 773,02 грн. -основного платежу та 13 546,04 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0013012302, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 153,51 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0000742201, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 040,00 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0000752201, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 417,31 грн.

У своїх письмових доводах відповідач зазначав, що позивач, як платник податку на прибуток, за період, що перевірявся занизив скоригований валовий дохід на 7 284 399,00грн., занизив валові витрати на загальну суму 5 136 531,00 грн. та занизив амортизаційні відрахування на загальну суму 1 081 822,00 грн., що, на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 396 005,00грн. та заниження самого податку на прибуток за 2009 рік на суму 167 510,00 грн.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Що стосується законності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0002992301/0, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. позивач скоригував свій валовий дохід у сумі 22 906 978,00 грн., за цей же період позивач задекларував валові витрати у сумі 20 404 560,00 та амортизаційні відрахування у сумі 3 420 244,00 грн. У зв'язку з чим, позивач за вказаний період задекларував податок на прибуток у сумі 43 221,00 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 982 548,00 грн.

Разом з тим, відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що позивач як платник податку на прибуток, за вище вказаний період, занизив скоригований валовий дохід на 7 284 399,00 грн., занизив валові витрати в загальній сумі 5 136 531,00 грн. та занизив амортизаційні відрахування на загальну суму 1 081 822,00 грн. Зазначені порушення, на думку податкового органу, призвели до завищення товариством від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 396 005,00 грн. та заниження самого податку на прибуток за 2009 рік на суму 167 510,00 грн.

Однак, під час дослідження у судах попередніх інстанцій фактичних даних, які податковий орган наводив як підтвердження законності викладених в акті висновків, судами встановлено нечітке, необ'єктивне та неповне викладення в акті перевірки обставин щодо виявлених порушень податкового законодавства, що свідчить про недоведеність цих висновків та про відсутність складу правопорушення, у зв'язку з цим, правових підстав для донарахування податку на прибуток у сумі 167 510,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 67 004,00 грн. не було.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що під час розгляду даної справи представники податкового органу не змогли пояснити та обґрунтувати як розраховувались суми, на які занижений скоригований валовий дохід, валові витрати та амортизаційні відрахування.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо незаконності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0002992301/0.

Що стосується правомірності нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 319,06 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб стали виявлені під час перевірки факти проведення товариством готівкових розрахунків із працівниками підприємства у період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 45 153,00 грн. без подання одержувачами таких коштів платіжних документів, які б підтверджували таку операцію.

Зокрема, перевіркою встановлено у 129 випадках встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб») податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Вважаючи нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 319,06 грн. правомірними суди погодилися з доводами податкового органу, що надані позивачем платіжні документи не підтверджували витрати працівників на відрядження згідно поданих авансових звітів за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 45 153,00 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій частково визнано законним рішення від 04.11.2010 р. № 0013012302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 891,90 грн. за порушення товариством вимог пункту 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі Положення).

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими доводами податкового органу та висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Судам слід враховувати при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів попередніх інстанцій у частині правомірності нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 319,06 грн. та порушення позивачем порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні ґрунтуються на формальному та неповному дослідженні обставин справи та наявних у ній доказах.

Зокрема, вирішуючи питання щодо законності прийнятого рішення від 04.11.2010 р. № 0013012302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 891,90 грн. та податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0009141702/0, яким донараховано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 319,06 грн., судам слід було звернути увагу на те, що надані товариством під час перевірки документи, підтверджуючі вартість витрат на відрядження, проведених за кордоном, не можуть вважатися такими, що не дводять здійснення таких витрат лише на тій підставі, що вони складені іноземною мовою. Також, суди попередніх інстанцій неповно дослідили спірні правовідносин пов'язані з: закордонним відрядженням Дубініна Д.І., а саме у частині невизнання його добових витрат на закордонне відрядження через відсутність відмітки про прибуття ним у м. Житомир; невизнанням розрахунковими документами авіаквитків у електронній формі, фіскальних та товарних чеків через їх невідповідність, встановленим законодавством України формам.

У зв'язку з чим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Що стосується застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що попередньою плановою перевіркою від 31.12.2008 р. виявлено допущені позивачем порушення порядку та строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов контракту на експорт послуг від 21.05.2007р. № 18 з фірмою «Dacher GmbH& Co RG»(Німеччина), у зв'язку з чим, товариству нараховано пеню у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, розмір якої склав 33 151,59 грн. Дана сума 30.09.2008 р. сплачена позивачем до бюджету у повному розмірі.

У подальшому, товариство звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених вказаним експортно-імпортним контрактом від 21.05.2007 р., яку прийнято судом до провадження 27.04.2009 р.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Отже, з урахуванням вказаної норми Закону з 27.04.2009 р. було зупинено нарахування пені.

Рішенням податкового органу від 04.11.2010 р. № 0000732201 до позивача додатково застосовано штрафні (фінансові) санкцій у вигляді пені на загальну суму 3 417,31 грн., нараховані за період з 30.09.2008 р. по 27.04.2009 р., за порушення порядку та строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов згаданого контракту від 21.05.2007 р. № 18.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, загальна сума заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених вказаним контрактом від 21.05.2007 р. № 18 склала 34 367,25 грн. Отже, загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вказаної суми у силу приписів частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

А відтак, врахувавши суму пені, нараховану та сплачену позивачем 30.09.2008 р. у розмір 33 151,59 грн., за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов контракту на експорт послуг від 21.05.2007р. № 18, сума штрафних (фінансових) санкцій згідно рішення від 04.11.2010 р. № 0000732201 за це ж правопорушення не може перевищувати 1 215,66 грн. (34 367,25 грн. -33 151,59 грн. = 1 215,66 грн.), оскільки в силу приписів частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 р. № 0000732201 відповідає вимогам чинного законодавства у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 215,66 грн., у іншій частині щодо застосування фінансових санкцій у сумі 2 201,65 грн. є протиправним.

Що стосується законності прийнятого рішення від 04.11.2010 р. № 0000742201 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 040,00 грн. за невиконання вимог щодо строків та порядку декларування валютних цінностей, то колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушенням вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі Декрет Кабінету Міністрів України), якою визначено обов'язкове декларування у Національному банку України валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Відповідно до абз. 8 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету, застосовуються фінансові санкції -штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо перевищення податковим органом своїх повноважень, при застосуванні до позивача вище зазначених санкцій, застосування яких, згідно приписів абз. 8 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України, покладено на Національний банк України та підпорядковані йому установи, до яких податкові органи не відносяться.

Таким чином, рішення від 04.11.2010 р. № 0000742201 про застосування до ТОВ «Дейв-Експрес»штрафних санкцій у розмірі 2 040,00 грн. є незаконним.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі у справі № 2а-8776/10/0670 задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 р. скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 891,90 грн. від 04.11.2010 р. № 0013012302 та податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0009141702/0, та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті судові рішення залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.