Ухвала суду № 24372912, 22.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/68492/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Кобеляцького М.М., відповідача:не з'явився,прокуратури:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської обласної митниці

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р.

у справі № 2а-648/11/2070

за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ»

до Харківської обласної митниці

за участю прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И В :

Приватна промислово-торгівельна фірма «ЮСІ»(надалі -позивач, ППТ «ЮСІ») звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці (надалі -відповідач) про скасування податкових повідомлень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р. (суддя -О.О. Горошкова), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.В. Шевцова, судді: Я.М. Макаренко, О.М. Мінаєва) скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення від 16.10.2009 р. № 45, №46.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена камеральна перевірка позивача щодо правильності митного оформлення товарів за кодами згідно УКТЗЕД -4011500000, 4013200000, 4012909000, за результатами якої 18.09.2009 р. складено акт № К/0009/9/800000000/21178268 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України», що призвело до несплати до бюджету належних платежів і податків на загальну суму 11 854,00 грн.

На підставі акта прийнято податкові повідомлення форми «Р»від 16.10.2009 р.: № 45, яким на підставі пункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статтей 8, 17 Закону України «Про Митний тариф України»визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари», що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 10 372,34 грн., у т.ч. 9 878,42 грн. -основного платежу та 493,92 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; № 46, яким на підставі пункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статтей 8, 17 Закону України «Про Митний тариф України»визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари», що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 2 074,46 грн., у т.ч. 1 975,68 грн. -основного платежу та 98,78 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності нарахованих позивачу митним органом податкових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з приписами пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Судами встановлено, що при здійсненні митного оформлення товару ППТ «ЮСІ» виконано вимоги, передбачені Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314.

А відтак, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано скасовано оскаржувані податкові повідомлення від 16.10.2009 р. № 45, №46.

Крім того, вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України (постанова від 21 січня 2011 року у справі № 21-64а10 за позовом АТЗТ «Торговий дом Астрон»до Східної митниці).

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доводи податкового органу, наведені у касаційній скарзі не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Харківської обласної митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі № 2а-648/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв