Постанова № 24372468, 22.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2012 р. м. Київ К-1585/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року

у справі № 2а-1821/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0003992304/22763 від 08 квітня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. За рахунок Державного бюджету України повернуто ТОВ «Теххиммонтаж»сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області проведено перевірку залу гральних автоматів, що належить позивачу, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0066/18/04/23/23819168 від 27 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення № 0003992304/22763 від 08 квітня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 440,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з наданням послуг на шістнадцяти гральних автоматах, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт неоснащення гральних автоматів запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки, Законом № 265/95-ВР не передбачено відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за використання гральних автоматів, які не оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), якщо всі розрахункові операції, пов'язані з використанням таких автоматів, проводяться через реєстратор розрахункових операцій.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону № 265/95-ВР передбачено, що терміни переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(далі -Постанова № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме, при використанні гральних автоматів -з 31 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Постанови № 121 на Міністерство промислової політики покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що держава виконала взятий на себе обов'язок щодо забезпечення переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, на момент проведення перевірки в березні 2009 року комп'ютерно-касову систему «Фіскал»включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, то вина позивача в порушенні ним вимог пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР має місце.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.