Ухвала суду № 24372465, 22.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року м. Київ К-35391/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року

у справі № 2а-73/09/2070

за позовом Приватної фірми «Кібела»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року, позов Приватної фірми «Кібела»(далі -позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення № 0002322310/2 від 13 квітня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, Харківською ОДПІ заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -Харківську ОДПІ на Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби у зв'язку реорганізацією шляхом перетворення.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку ПФ «Кібела»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 січня 2004 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої складено акт № 00835/2310/30035446 від 21 листопада 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято рішення № 0002322310/2 від 13 квітня 2006 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 212 423,44 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.12 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), у зв'язку із витрачанням готівкових коштів з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на оплату праці на загальну суму 212 423,44 грн. за наявності податкового боргу.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що позивачем несвоєчасно сплачено суму збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за січень 2004 року в розмірі 2 940,54 грн. При цьому, затримка платежів, на думку відповідача, мала місце в період з 02 березня 2004 року по 25 березня 2004 року.

Крім того, судами встановлено, що штрафні (фінансові) санкції відповідачем розраховано відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 2.12 розділу 2 Положення передбачено, що підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, при проведенні перевірки нарахування та сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства жодних порушень не встановлено, а отже, твердження про наявність боргу із зазначеного збору перевіркою не підтверджено.

Також, судами встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року позивачем відображено рішення про те, що частина суми бюджетного відшкодування повинна бути спрямована на погашення розрахунків з бюджетом по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму в розмірі 4 421 361,00 грн., в тому числі шляхом перерахування в рахунок погашення зобов'язань із збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі одного відсотка від визначеної суми.

При цьому, актом перевірки від 25 грудня 2003 року підтверджено до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 4 091 272,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що позивач правомірно вважав погашеними податкові зобов'язання із збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства з 20 лютого 2004 року в розмірі 40 912,72 грн., оскільки, право платника на отримання відшкодування податку на додану вартість та обов'язок відповідача провести таке відшкодування починаються саме з цієї дати.

Крім того, є обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки, порядок здійснення касових операцій не регулюється податковим законодавством, то розрахунок штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III є неправомірним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Харківську об'єднану державну податкову інспекцію його правонаступником -Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.