Постанова № 24371422, 22.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/86/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Слюсар Олени Володимирівни,

представника відповідача: Гайдай Альони Валеріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000852300 та №0000862300 від 30 грудня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень № 417 та № 418 посадовими особами Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції проведено перевірку ТОВ "Вінницько-хуторянський м'ясопереробний комбінат"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року, в ході якої виявлено порушення товариством п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3., п.п.5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, про що складено акт № 58/23-23-33074975 від 16.12.2011 року (а.с.10-77).

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих Вінницькою МДПІ податковому повідомленні-рішенні № 0000862300 від 30.12.2011 року, яким ТОВ "Вінницько-хуторянський м'ясопереробний комбінат" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 167 654 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 291 грн., а також податковому повідомленні-рішення № 0000852300 від 30.12.2011 року, яким ТОВ "Вінницько-хуторянський м'ясопереробний комбінат"збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139 305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 633 грн. (а.с.78, 79).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про зайве включення до складу валових витрат витрати по інформаційно-консультативним послугам.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються:Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Реклама-Трейд" та ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" укладено договір № 19701 про надання інформаційно-консультативних послуг від 07.03.2010р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику інформаційно-консультативні послуги щодо товарів замовника, які поставляються ним у торговельні мережі під ТМ "Велика Кишеня" та "Просто Маркет", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с.80).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та додатки до них, копії платіжних доручень.

Дослідивши вказані матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений позивачем із ТОВ "Реклама-Трейд", вчинений позивачем в ході здійснення ним господарської діяльності і спрямований на отримання доходу.

Колегія суддів вважає помилковим таким висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремленні підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу валових витрат, вартість інформаційно-консультативних послуг, отриманих ТОВ "Реклама-Трейд".

Під час судового розгляду колегією суддів встановлено, що позивачем для перевірки надано акти здачі-приймання наданих послуг отриманих від ТОВ "Реклама-Трейд".

Зазначені акти здачі-приймання наданих послуг містять відомості, що виконавець здійснив моніторинг споживчого попиту на продукцію "Вінницько-Хуторянського м'ясопереробного комбінату", аналіз та моніторинг рівня запасів товару в магазинах з метою коригування обсягів поставок, розміщення інформації для споживачів щодо споживчих характеристик продукції, консультування споживачів при здійсненні покупки продукції Замовника.

Колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що надані позивачем акти здачі-приймання наданих послуг не можуть вважатись первинними документами, які підтверджують факт виконання перерахованих вище послуг (інформаційно-консультативних послуг), оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з укладеними договорами здійснювались відповідні дослідження та надавались відповідні консультації.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що документи щодо результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів, матеріали справи не містять.

За таких обставин колегією суддів беруться до уваги твердження апелянта про те, що з актів прийому передачі виконаних робіт, не встановлено, які саме проведено роботи, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Окреслюючи наведене, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи скаржника про необхідність додаткового підтвердження, тобто, необхідність оформлення конкретних результатів інформаційно-консультативних послуг, зокрема, звітами (висновками) про проведення інформаційно-консультативних послуг.

Так, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; печатки.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про інформацію" інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб. Дана інформаційна продукція (послуга) надається Замовнику на матеріальних носіях, в якості останніх можуть використовуватися документи, магнітна, кіно -, відео -, фотоплівка та інші. Документ в інформаційних відносинах - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на магнітній, кіно -, відео -, фотоплівці та інші відповідно до статті 27 Закону України "Про інформацію".

Тільки ці носії засвідчують одержання, зберігання інформації і доводять зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю підприємства, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми даних витрат на валові витрати підприємства.

Як зазначалось вище, належних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансові звітність в Україні» в яких відображались би які саме інформаційно-консультаційні послуги надані до цих актів виконаних робіт позивачем не оформлено.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ПП "Унус" укладено договори купівлі-продажу № 20/05 від 20.05.2011р., №3/05 від 03.05.2011р., відповідно до яких ПП "Унус" зобов'язується поставляти товар відповідно до поданих ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" замовлень, а останній - прийняти та оплатити товарі у кількості, зазначеній у накладних, що виписуються на кожну партію товару (а.с.117-120).

Відповідно до п.п.2.4. зазначених договорів поставка товару за взаємною згодою сторін може проводитись або шляхом його самовивозу покупцем зі складу постачальника, або шляхом його доставки постачальником у вказаний покупцем пункт призначення.

На підтвердження виконання зазначених договорів представником позивача надано податкові та видаткові накладні, подорожні листи та платіжні доручення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції копії подорожніх листів вантажного автомобіля (а. с. 125-126).

Так, у вказаних подорожніх листах місцем отримання вантажу зазначено с. Вінницькі Хутори, а місцем доставки - м. Київ, в той час як постачальник позивача - ПП "Унус" знаходиться у м. Києві, а сам позивач - в с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області.

Колегія суддів вважає, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, а також здійснення оплати за товар не може бути беззаперечним свідченням фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Інших первинних документів на підтвердження реальності здійсненого позивачем правочину, а також використання отриманих товарів в подальшому в господарській діяльності позивача, крім податкових та видаткових накладних та платіжних доручень позивачем суду не надано. Не надано позивачем також ветеринарних свідоцтв з місця походження товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів у ПП "Унус", а відтак сума податку, сплаченого у зв'язку із здійсненням вказаної господарської операції не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "28" травня 2012 р. .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.