Ухвала суду № 24371415, 22.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/521/12

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився,

представника відповідача: Гралєвського Леоніда Йосиповича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівлатінвест" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оратівлатінвест" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192320 від 20 жовтня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 05.10.2011 року та наказу Іллінецької МДПІ від 04.10.2011 року № 708 працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Оратівлатінвест" з питань перевірки правових відносин з ТОВ "ТД "Агроімпорт" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 166/23/35110779 від 07.10.2011 року, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення товариством ст. ст. 203, 215, 216, 228, 655, 662, 658 ЦК України, в результаті чого правочин заключений позивачем з ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Оратівлатінвест" придбання товарів по угоді, визнаною нікчемною. Останнє, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто така угода має фіктивний характер та порушує п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 273179 грн., в тому числі за січень 2011 року на 273179 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011 року № 0000192320 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 273179 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочин між позивачем та контрагентом відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, предметом правочину є товари, що не обмежені в цивільному обороті України, правочин реально сторонами було виконано, товар передано, грошові кошти сплачено, сторонами не заперечується що вид товару характерний для здійснення господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

П. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" укладено договір купівлі-продажу (оптової партії товарів) № 02/20-01-11 від 20.01.2011 року.

За вказаним договором сторони погодили здійснити купівлю-продаж аміачної селітри в кількості 576 тон за ціною 3013,00 грн. за тонну на загальну суму 1737036 грн., в т.ч. ПДВ - 259506 грн., на умовах поставки СРТ залізнична станція Немирів в редакції Інкотермс - 2000 (п.п. 2.1., 2.2., ст. 3 Договору).

Щодо умов поставки, то в п.п. 2.3., 2.4 договору сторони погодили, що відвантаження товару здійснюється продавцем або за його рахунок відправником/виробником товару залізничним транспортом згідно реквізитів, отриманих від покупця, після отримання попередньої оплати.

На виконання вказаної домовленості згідно договору товариство перерахувало на користь ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" грошові кошти в сумі 1639072 грн., в тому числі ПДВ в сумі 273178,67 грн.

Позивачу була виписана та належним чином оформлена податкова накладна за № 253 від 21.01.2011 року в розмірі 1639072 грн., в тому числі ПДВ 20% - 273178,67 грн., яка виписана TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" на суму отриманої попередньої оплати за правилом першої події, яка в подальшому була включена до складу податкового кредиту позивача у поточному (звітному) податковому періоді шляхом відображення в податковій декларації за січень 2011 року.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору купівлі-продажу оптової партії товару № 02/20-01-11 від 20.01.2011 року, видаткових накладних про отримання товару від постачальника, накладних на перевезення вантажу залізничним транспортом, сертифікатів якості на товар, платіжних доручень про перерахування коштів за отримання товару, подорожніх листів вантажного автомобіля, договору відповідального зберігання від 07.03.2011 року № б/н між позивачем та TOB "Немирівлатінвест", акту прийому-передачі до договору відповідального зберігання № б/н від 07.03.2011 року. Крім того, використання отриманого товару в господарській діяльності позивача підтверджується долученими ним до матеріалів справи актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Що стосується висновку відповідача про те, що позивачем не доведено факт транспортування продукції від ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", оскільки в залізничних накладних відправником зазначено ВАТ "Рівнеазот", а одержувачем - ТОВ "НемирівЛатІнвест".

Відповідно до ч. 6 ст. 257 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, вказані у залізничних накладних відправник та одержувач, які не є відповідно продавцем та покупцем згідно з договором купівлі-продажу не може беззаперечно свідчити про відсутність факту перевезення товару між ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" та позивачем.

Крім того, п. 1.4 договору купівлі-продажу (оптової партії товару) №02/20-01-11 від 20 січня 2011 року відправником товару залізничним транспортом визначено ВАТ "Рівнеазот".

Що стосується доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000192320 від 20 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 травня 2012 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.