Ухвала суду № 24371375, 22.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/480/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Липовецький маслосир завод» в січні 2012 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№0000012301, 0000022301 від 19.01.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" судові витрати у розмірі 2146 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Липовецького відділення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, відповідач зазначає, що судом І інстанції не прийнято до уваги відсутність у позивача товарно-транспортних накладних які б підтверджували факт транспортування товару, а саме молока охолодженого первинної обробки в кількості 121,94 т. на суму 460933,20 грн. На думку відповідача, відсутність товарно-транспортних накладних вказує на відсутність реального здійснення господарської операції.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та викладені в ній вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної та вказав на законність і обґрунтованість рішення суду І інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, обставини спору полягають у наступному.

Посадовими особами Іллінецької МДПІ згідно із ст. 20, на підставі ст. 75, ст. 78, ст. 81, ст. 82 та ст. 150 ПК України та на виконання наказу Іллінецької МДПІ від 16.12.2011 року №882, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Липовецький маслосир завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатом перевірки складено акт перевірки №1/23/36522729 від 04.01.2012 року, згідно якого перевіркою встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено їх завищення всього у сумі 534410 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 30591 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 503819 грн. Також, встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 528632 грн. Однак, за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено завищення податкового кредиту в сумі 76822 грн. за вересень 2011 року. При цьому, відповідач зазначає, що порушення норм податкового законодавства відбулось внаслідок не підтвердження ТОВ «Липовецький маслосир завод» факту транспортування товару, а саме молока охолодженого первинна обробка в кількості 121,94 т. на суму 460933,20 грн., у тому числі ПДВ 76822,20 грн. Зокрема, у ході перевірки не представлено товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.01.2012 року № 0000012301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 96027,5 грн., з яких основний платіж - 76822 грн., штрафні санкції - 19205,5 грн., а також рішення № 0000022301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 534410 грн.

Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортної накладної не є порушення норм законодавства податкового України при формуванні податкового кредиту. У свою чергу фактичність здійснюваних операцій по придбанню позивачем молока підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено з акту перевірки, підставою для визначення позивач податкових зобов'язань по податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стало відсутність документального підтвердження фактичного виконання договірних відносин позивача з ТОВ "Декос Альянс", на що вказує відсутність товарно-транспортних накладних. Як стверджує відповідач, порядок заповнення товарно-транспортної накладної регламентовано «Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. №228/253 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за №483/1508. Відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням положень, викладених у вище вказаній Інструкції розроблена «Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини форма №1-ТН», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 01 липня 2002 р. №176 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2002 р. за №722/7010 (далі - Інструкція).

Вказаний висновок відповідача не відповідає наявним у справі доказам.

Зокрема, 28.08.2011 року між ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ "Липовецький маслосир завод" був укладений договір поставки (далі - Договір), згідно п. 2.1 Договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, передбачених договором. Згідно п. 2.2 Договору сторони домовилися, що поставки продукції будуть здійснюватися окремими партіями. Конкретні умови поставки окремих партій продукції визначаються у видаткових (товарних) накладних. Пункт 4.1 Договору передбачає, що поставка продукції здійснюється на умовах EXW -склад продавця за правилами тлумачення міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 р.). При цьому обов'язок завантаження продукції в транспорт покладається на продавця. Транспортування продукції від місця поставки здійснюється спеціалізованим відповідно обладнаним транспортним засобом. Продавець залишає за собою право використовувати для транспортування молока покупцю спеціалізовані транспортні засоби сторонніх організацій. Продавець зобов'язується забезпечити відповідність транспорту санітарним вимогам і нормам. Пунктом 5.6 Договору вказано, що після підписання видаткової накладної покупець втрачає право висувати продавцеві претензії до якості та кількості продукції.

Як вірно встановлено судом І інстанції, реальність придбання позивачем товару, їх зміст, документально підтверджено.

За придбані товари ТОВ "Декос Альянс" проведено розрахунки з постачальником, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Зазначене підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та документами про оплату поставленого товару.

На виконання зазначених договірних відносин, продавцем були виписані, а покупцем підписані видаткові накладні на загальну суму 460933,20 грн.

Відповідно до п.п. "а"п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно положень даної норми Податкового кодексу, позивач отримав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 76822 грн., на підставі господарської операції, що виникла із договору від 28.08.2011 року, в зв'язку з чим ТОВ "Декос Альянс" виписало позивачу відповідні податкові накладні.

На підставі ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За умовами Договору від 28.08.2011 року вбачається, що перехід права власності відбувається в момент підписання видаткової накладної.

Позивач придбавши товар у продавця ТОВ "Декос Альянс" на підставі видаткових накладних та податкових накладних, цілком правомірно, згідно положень п. 198.1, ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, відніс до податкового кредиту суму коштів в розмірі 76822 грн.

Таким чином, суд вважає безпідставним твердження відповідача про порушення Товариством п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Щодо реальності договору від 28.08.2011 р., то суд зазначає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена цим договором підтверджується тим, що предметом цього договору був продаж товару. На виконання цього договору позивач реально придбав за обумовлену суму відповідний товар у TOB "Декос Альянс", в зв'язку з цим обидві сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків.

У свою чергу положення вищевказаних Інструкцій вважаються обов'язковими до виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форм власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення.

З аналізу даної норми вбачається, що вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що товар на адресу позивача доставлявся транспортом продавця. У той же час, відсутність товарно-транспортної накладної не є порушення норм законодавства України при формуванні податкового кредиту.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що здійсненні позивачем господарські операції підтверджені належними доказами, а податковий орган безпідставно ставив під сумнів реальність та товарність вказаного договору.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 травня 2012 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.