Ухвала суду № 24370659, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а-5988/10/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2010 року №№0002722301/0, 0002733500/0, від 27 вересня 2010 року №№0002722301/1, 0002733500/1;

- зобов'язання відновити в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податковий кредит за період квітень 2009 року -березень 2010 року в сумі 2 967 386 грн. та податкові зобов'язання за період листопад, грудень 2009 року в сумі 337 258 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про безтоварність господарських операцій підприємства, у зв'язку з чим були прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються. На думку позивача, ці висновки є помилковими, оскільки реальність виконання укладених ним договорів підтверджується належними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат вартість товару на загальну суму 9 989 842 грн. по прибутковим накладним, отриманим від ТОВ "Сінтекс-Юг", ПСП "Каїсса" та ПП ОСОБА_2 Так, ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" по постачальникам "Сінтекс-Юг", ПП ОСОБА_2, ПСП "Каїсса" документувались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно для формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. У постачальників позивача відсутні основні фонди, трудові ресурси, товарно-матеріальні цінності (запаси), що свідчить про відсутність можливості реалізувати залишки товарних запасів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

На думку ДПІ, угоди, укладені позивачем з цими контрагентами є нікчемними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року позов ТОВ "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 07 липня 2010 року №0002722301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в частині визначення податку в сумі 2 533 867 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 937 946 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 07 липня 2010 року №0002733500/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 750 145 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 375 072, 50грн.

Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" включило до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року - березень 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Основним видом діяльності позивача є виробництво нерафінованої олії та здійснення оптової торгівлі продуктами переробки насіння соняшника.

ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" є юридичною особою, платником податків.

Оскаржені рішення прийняті за висновками акта перевірки №2916/23-5/36419799 від 23 червня 2010 року та за результатами розгляду скарг позивача.

Згідно з актам перевірки:

- підприємством порушено пп.4.1.1. п.4.1 ст. 4. пп.5.3.9 п.5.3, 5.1 ст. 5, пп.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 652 719 грн., у тому числі у 2 - му кварталі 2009 року на суму 86 955 грн., у 3-му кварталі 82 562 грн., у 4-му кварталі 2009 року - 928 074 грн., у 1-му кв. 2010 року - на 1 555 128 грн. При перевірці правильності формування валового доходу було виявлено його завищення за 4-й кв. 2009 року на суму 1 686 288 грн. внаслідок декларування у рядку 01.1 декларації доходу від продажу товару, якого не існувало.

- позивачем завищені валові витрати на суму 12 297 164 грн., в тому числі за 2-й квартал 2009 року - на 347 818 грн., 3 кв. 2009 року -330 253 грн., 4-й кв. 2009 року -5 398 581 грн., 1-й кв. 2010 року - на 6 220 512 грн. До складу валових витрат позивачем безпідставно віднесено вартість товару в сумі 9 989 842 грн. по прибутковим накладним, отриманим від ТОВ "Сінтекс-Юг", ПСП "Каїсса" та ПП ОСОБА_2

Підставою для визначення позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ слугували висновки актів перевірок ПП ОСОБА_2 №4210/17-2/НОМЕР_1, від 27 лютого 2010 року №889/17-2/НОМЕР_1, від 27 лютого 2010 року №2462/17-2/НОМЕР_1, які свідчать, що відсутні товаро-транспортні накладні, відсутні умови для здійснення господарської діяльності, приватний підприємець не звітував про найманих працівників, про наявність земельних ділянок, складських приміщень, транспорту, тобто умов для поставки продукції не мав, а займався тільки видачею паперів, не виконуючи роботу в реальності.

В копіях актів перевірок ПП ОСОБА_2 вказано, що постачальниками за вересень-грудень 2009 року були ТОВ "Південенерго", ПП "Валеон СТ", ПП "КСО Херсон", ЗАТ "Таврійська будівельна компанія", ПП "ВКФ "ПИК". На думку податкового органу, всі ці постачальники, не могли реально поставляти ПП ОСОБА_2 будь-який товар, оскільки ТОВ "Південенерго" та ЗАТ "Таврійська будівельна компанія" заперечують господарські відносини з ПП ОСОБА_2 ПП "Валеон СТ" відсутнє за місцем реєстрації, протягом 2009 року до ДПІ у м. Херсоні не звітувало про кількість працюючих за формою №1 ДФ, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 31 травня 2010. ПП "КСО Херсон" протягом 2009 року за формою №1-ДФ не звітувало, податкову декларацію по ПДВ за жовтень 2009 року не надано, транспортні засоби відсутні. Одним з постачальників ПП ОСОБА_2 у листопаді-грудні 2009 року, лютому-березні 2010 року було підприємство "ВКФ "ПИК", яке звітувало за спірні періоди з нульовими показниками податкових декларацій з ПДВ.

В акті перевірки ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" зазначено, що отриману від ПП ОСОБА_2 продукцію позивач або перепродавав або переробляв на олію, шрот, продукти переробки продавав покупцям ПСП "Каїсса", ДП ТД "Херсон" КСОО Інтертрейд груп Ел.Ел.Си.", та відправляв на експорт нерезиденту фірмі WJ Grаіп ІТD (Угорщина).

Позивачем надано суду копії договорів, укладених з ПП ОСОБА_2, податкові накладні, видаткові накладні. За змістом договорів, поставка товару здійснюється на умовах: склад покупця в с. В.Сірогози Н.Сірогозького району, вул. Почтова, 36 б. До порядку складання первинних бухгалтерських та податкових документів у податкової інспекції зауважень немає.

У червні 2009 року позивач задокументував придбання у ТОВ "Сінтекс-Юг" (м. Миколаїв) насіння соняшникове на суму 270 000 грн.

Згідно з актом перевірки, яку проводила ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, у ТОВ "Сінтекс-Юг" відсутні основні фонди, товарно-матеріальні цінності (запаси), що свідчить про відсутність можливості реалізувати залишки товарних запасів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Згідно звітності за формою №1-ДФ за II квартал 2009 року кількість осіб, що працювало - 0, кількість осіб, що працювали за сумісництвом - одна особа. Згідно податкового розрахунку комунального податку за II квартал 2009 року, кількісний склад працівників - 0. Підприємство в січні-лютому 2010 року не знаходилось за юридичною адресою.

На час здійснення господарських операцій ПП ОСОБА_2, ТОВ "Сінтекс-Юг" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ.

Згідно з актом перевірки, позивачем порушено: пп.5.2.1 п.5.2п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат по ряд. 04.1 Декларацій на загальну суму 463 916, 11 грн., а саме: у II кварталі 2009 року на суму - 76 180,23 грн; у ІІІ-ому кварталі 2009 року на суму -103 951, 36 грн; у IV кварталі 2009 року на суму -283 784, 52 грн. Позивачем оплачувалась вартість електроенергії Іванівському РЕЗ по договору на постачання електричної електроенергії №18711 від 05 вересня 2005 року, укладеному ВАТ "ЕК" Херсонобленерго" з ПП "Сервіс АПК" та по рахункам ПП "Сервіс АПК".

Позивач займався виробництвом олії, для чого орендував обладнання у ПП "Сервіс АПК" на підставі договору оренди від 25 березня 2009 року №25/03-2, який не передбачав включення до орендної плати витрат за споживання електроенергії. Дане обладнання було в подальшому придбано позивачем у власність 01 жовтня 2009 року. Договір постачання електроенергії був укладений з ПП "Сервіс АПК", і згідно з поясненнями представників позивача, РЕЗ відмовлявся переукласти договір з ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", посилаючись на діючий договір з ПП "Сервіс АПК", хоч на той час останнє вже не займалось господарською діяльністю. Позивач надав суду лист до керівника Іванівського РЕЗ від 28 травня 2009 року з проханням укласти договір на споживання електроенергії, та пояснив, що енергопостачальну організаціях) було зобов'язано укласти договір постачання електроенергії тільки за рішенням господарського суду. Тому для забезпечення діяльності заводу ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" (Поручитель) та ВАТ "ЕК" Херсонобленерго" (Кредитор) уклали договір поруки №18711/2 від 15 травня 2009 року, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ПП "Сервіс АПК" (боржник) щодо сплати заборгованості в межах сплати щомісячно виставлених рахунків за спожиту електроенергію згідно договору на постачання електричної електроенергії №18711 від 05 вересня 2005 року, укладеного ВАТ "ЕК"Херсонобленерго" з ПП "Сервіс АПК". Рахунки виписувались на адресу ПП "Сервіс АПК", акти прийому передачі до договору №18711 складалися між ВАТ "ЕК"Херсонобленерго" та ПП "Сервіс АПК".

Податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0002733500/0, та від 27 вересня 2010 року №0002733500/1 обґрунтовуються податковим органом порушеннями з боку позивача п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 337 258 грн., в тому числі: у листопаді 2009 року на суму 197 758 грн., у грудні 2009 року на суму 139 500 грн. внаслідок укладання нікчемних угод, заниження ПДВ на суму 750 145 грн., у тому числі у квітні 2009 року на суму 8 333 грн., у червні 2009 на суму 82 500 грн., у березні 2010 року на суму 659 312 грн., завищення залишку від'ємного значення ПДВ за березень 2010 року на суму 1 880 691 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією при дослідженні правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Сінтекс-Юг" не перевірявся облік доставленої на завод продукції, приймальні, складські документи, та подальше використання її у виробничій діяльності, не проводився аналіз виробничих потужностей, необхідних для здійснення певних технологічних процесів, не проводилась перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей, складських приміщень, не встановлювалось чиїм транспортом перевозився товар, за чий рахунок, яким є розмір витрат, не досліджувалось доцільності та можливості здійснення поставки продукції в такій кількості та можливості її переробки, не допитувались працівники заводу, у зв'язку з чим, твердження відповідача про те, що поставка сільгосппродукції, є фікцією, яка супроводжувалась тільки оформленням документів з метою створення видимості того, що поставка товарів відбулась в дійсності, є необґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав неправомірним висновок ДПІ про завищення валових витрат та податкового кредиту по операціям придбання продукції у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Сінтекс-Юг".

Також, суд першої інстанції вважав неправомірними висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ПСП "Каїсса" і з ПП "Сервіс АПК", оскільки позивач довів факт придбання будматеріалів у ПСП "Каїсса" та подав скаргу на свого постачальника - ПП "Сервіс АПК", у зв'язку з ненаданням останнім податкових накладних, і, тому, мав право на формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДПІ щодо зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань на одну суму, не ґрунтуються на законодавстві та вчинені поза межами наданих ДПІ повноважень, а відтак є неправомірними.

В іншій частині суд першої інстанції вважав позовні вимоги необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що позивач неправомірно формував валові витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Сінтекс-Юг", ПП ОСОБА_2 ПСП "Каїсса", оскільки угоди позивача з цими підприємствами є нікчемними. Також, вказується, що у зв'язку з встановленою нікчемністю угод, дії ДПІ щодо зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань є правомірними.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту визначається в першу чергу фактом придбання товарів з метою використання у власній господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_2 і ТОВ "Сінтекс-Юг" поставляли позивачу товар (зокрема, насіння соняшника), який перероблявся позивачем в олію, шрот з метою подальшого перепродажу. Факт подальшого руху переробленого товару від позивача до його контрагентів-покупців, у тому числі й експортерів, не заперечується податковим органом.

Наведені обставини господарської діяльності позивача не дають підстав стверджувати про нікчемність угод, укладених позивачем з що ПП ОСОБА_2 і ТОВ "Сінтекс-Юг", що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт придбання позивачем будівельних матеріалів у ПСП "Каїсса" не спростований податковим органом, а доводи останнього про відсутність поставок будівельних матеріалів між ПСП "Каїсса" та його постачальниками (тобто, контрагентами-постачальниками позивача по другому та третьому ланцюгам) не можуть бути підставою для позбавлення позивача (як покупця будматеріалів у ПСП "Каїсса") права на податковий кредит.

Щодо правовідносин позивача з ПП "Сервіс АПК", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що продавець виробничого обладнання - ПП "Сервіс АПК" не надав позивачу податкову накладну, у зв'язку з чим останній додав до податкової декларації за звітний період скаргу на ПП "Сервіс АПК".

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином, вищенаведеною нормою Закону, відповідно до якої діяв позивач, передбачено, що скарга на постачальника є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту і, тому, висновки суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з ПП "Сервіс АПК" є правильними.

Крім того, колегія суддів вважає можливим звернути увагу на наступне.

Статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Одночасно колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів, відповідно, податкові повідомлення-рішення, вмотивовані цими висновками, а також дії ДПІ щодо зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань не можуть вважатися обґрунтованими.

Крім того, стосовно дій ДПІ щодо зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (із змінами і доповненнями), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 вказаного Наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.14 Наказу ДПС №266 передбачено, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного Наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17 березня 2008 року №159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 статті 4 (пп.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року №827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Таким чином, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Крім того, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати та відповідно самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Враховуючи необґрунтованість наведених доводів апеляційної скарги, а також те, що інші висновки суду першої інстанції не оскаржуються, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко