Ухвала суду № 24369912, 29.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р. Справа № 6995/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року у справі за позовом СП ТзОВ "Ліссервіс" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002592303/0 від 07.12.2010 року,-

встановила:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за №0002592303/0 від 07.02.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зроблені ДПІ в м. Івано-Франківську висновки при проведенні перевірки за результатами якої було винесено спірне рішення суперечать вимогам пп.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, несплата контрагентами податку на додану вартість до бюджету не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності. Позивач просив позов задоволити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002592303/0 від 07.12.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, 2 грудня 2010 року, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено невиїзну позапланову документальну перевірку СП ТОВ «Ліссервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення за №0002592303/0 від 07.12.2010 року, за порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку податкового органу, зазначене порушення полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за період з квітня по жовтень 2009 року на суму 76226 грн.

Як встановлено в ході перевірки та зафіксовано в Акті №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року, СП ТОВ «Ліссервіс» зайво задекларовано до відшкодування податок на додану вартість по деклараціях: за березень 2009 року -13816 грн., за квітень 2009 року 13562 грн., за травень 2009 року 17886 грн., за червень 2009 року 9701 грн., за липень 2009 року 14389 грн., за вересень 2009 року 6892 грн.

В актах (довідках) перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року від 02.06.2009 року №6587/23-4/22180221; квітень 2009 року від 20.07.2009 року №8267/23-4/22180221; травень 2009 року від 24.07.2009 року №8482/23-4/22180221; червень 2009 року від 18.09.2009 року №11540/23-4/22180221; липень 2009 року від 15.10.2009 року №13470/23-4/22180221; вересень 2009 року від 17.12.2009 року №21407/23-4/22180221, зазначено, що перевірками підтверджено заявлені СП ТОВ «Ліссервіс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які буде відшкодовано на розрахунковий рахунок платника при отриманні матеріалів зустрічних перевірок до виробника та імпортера.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено механізм визначення суми та порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Так, відповідно до пп.7.7.1 та пп.7.7.2ст.7 вищевказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

П.п.7.7.4. п.7.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Крім того, відповідно до пп 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Перевіркою встановлено, що факт придбання позивачем труб підтверджується податковими накладними. Дані обставини відображено в акті перевірки №19986/23-3/22180221 від 02.12.2010 року та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних.

Системний аналіз вищенаведеного, дає суду підстави для висновку про те, що СП ТОВ «Ліссервіс» правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ, який включено до ціни придбаної позивачем продукції.

Таким чином, апелянтом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили, що позивачем недотримано наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» при нарахуванні суми бюджетного відшкодування, тобто не доведено правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року у справі №2а-4406/10/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.05.2012 року