Ухвала суду № 24369889, 29.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р. Справа № 8982/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеміськбуд" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2010 року №0004042342/0, №0004052342/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Рівнеміськбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт № 1665/23-100/30504291 від 25.10.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Рівне 05.11.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004042342/0, яким ТзОВ «Рівнеміськбуд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238692 грн. 00 коп. (у тому числі, за основним платежем 159128 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 79564 грн. 00 коп.) та №0004052342/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14994 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції на суму 1960 грн. 00 коп. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

В акті перевірки № 1665/23-100/30504291 від 25.10.2010 року податковим органом зроблені висновки про порушення ТзОВ «Рівнеміськбуд» пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через заниження податкових зобов'язань у жовтні-листопаді 2009 року на суму 53616 грн. 00 коп. по операції з надання будівельно-монтажних робіт для Державної іпотечної установи на загальну суму 268079 грн. 00 коп. (без ПДВ), та завищення податкового кредиту на суму 134619 грн. 00 коп. по господарських операціях з придбання послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Цивільне будівництво» (далі ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво») і товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснафтотрейд» (далі ТзОВ «Транснафтотрейд»), які податковий орган визначив як нікчемні правочини. Проте з такими висновками відповідача платник податків не погодився. Позивач просив позов задоволити.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0004042342/0 від 5 листопада 2010 року, №0004052342/0 від 5 листопада 2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Рівне. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Рівнеміськбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт № 1665/23-100/30504291 від 25.10.2010 року. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 159128 грн. 00 коп., завищено суму, що підлягає відшкодуванню у листопаді 2009 року на суму 2567 грн. 00 коп., у лютому 2010 року на суму 12427 грн. 00 коп., та завищено залишок від'ємного значення ПДВ у лютому 2010 року в розмірі 14114 грн. 00 коп. Такі донарахування податку (зменшення бюджетного відшкодування) пов'язані з заниженням ТзОВ «Рівнеміськбуд» податкових зобов'язань у жовтні-листопаді 2009 року на суму 53616 грн. 00 коп. по операції з надання будівельно-монтажних робіт для Державної іпотечної установи на загальну суму 268079 грн. 00 коп. (без ПДВ), які не оподатковані податком на додану вартість, та завищенням податкового кредиту на суму 134619 грн. 00 коп. по господарських операціях з придбання послуг у ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво» і товарів у ТзОВ «Транснафтотрейд», які податковий орган визначив як нікчемні правочини.

В акті перевірки № 1665/23-100/30504291 від 25.10.2010 року зазначено, що позивач згідно з договором купівлі-продажу від 25.08.2009 року продав Державній іпотечній установі 70 квартир у новозбудованому житловому будинку по вул. Коперніка, 65 в м. Здолбунові за ціною 14803810 грн. 00 коп. В подальшому ТзОВ «Рівнеміськбуд» провело в проданих квартирах додаткові будівельно-монтажні роботи в жовтні 2009 року на суму 138349 грн. 94 коп., у листопаді 2009 року 129729 грн. 51 коп., проте вартість будівельно-монтажних робіт не включило до вартості реалізованих квартир, чим занижено валовий дохід та базу оподаткування податком на додану вартість. Висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво», ТзОВ «Транснафтотрейд», ґрунтуються на даних про незнаходження контрагентів за юридичною адресою, відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, матеріальних ресурсів, тобто у контрагентів не було можливостей реально виконати господарські зобов'язання перед позивачем. Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність наміру створити правові наслідки, та дало можливість ТзОВ «Рівнеміськбуд» отримати податкову вимогу через формування податкового кредиту з податку на додану вартість, чим порушено інтереси держави та суспільства.

05.11.2010 року на підставі акту перевірки № 1665/23-100/30504291 від 25.10.2010 року ДПІ у м. Рівне прийняла, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення: № 0004042342/0, яким ТзОВ «Рівнеміськбуд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238692 грн. 00 коп. (у тому числі, за основним платежем 159128 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 79564 грн. 00 коп.), №0004052342/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14994 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції на суму 1960 грн. 00 коп.

Колегією суддів також встановлено, що 25.08.2009 року між позивачем (продавець) та Державною іпотечною установою (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (з відстроченням платежу), предметом якого є продаж 70 квартир у житловому будинку № 65 по вул. Коперніка в м. Здолбунові. Згідно з підпунктом «б» пункту 4.1 цього договору продавець зобов'язаний здійснити опоряджувальні роботи згідно календарного графіку, визначеного в додатку № 2, та передати квартири покупцю до 01.12.2009 року. В додатку № 1 до договору визначено вимоги до якості: на момент здачі квартир будуть проведені внутрішні опоряджувальні роботи відповідно до вимог, що встановлені Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, а в додатку № 2 визначено календарний графік виконання робіт на будівництві житлового будинку в м. Здолбунів, вул. Коперніка, 69 на серпень-листопад 2009 року, який затверджений керівником організації замовника ТзОВ «Рівнеміськбуд» та погоджений начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської області. Фактична передача квартир відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.08.2009 року відбулася та оформлена актом приймання-передачі 25.12.2009 року.

Вимоги щодо внутрішнього опорядження та обладнання квартир і приміщень загального користування у житлових будинках для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, передбачені в додатку до листа Міністерства регіонального розвиток та будівництва України від 11.08.2009 року № 11/23-1094, та були виконанні ТзОВ «Рівнеміськбуд» протягом жовтня-листопада 2009 року на об'єкті по вул. Коперніка, 65 в м. Здолбунові. В судовому засіданні оглянуто акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2009 року за типовою формою № КБ-2в, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за жовтень 2009 року та листопад 2009 року форми М-29, копії яких долучені до матеріалів справи. Вартість будівельно-монтажних робіт згідно наведених документів склала в жовтні 2009 року 138349 грн. 94 коп., у листопаді 2009 року 129729 грн. 51 коп., всього 268079 грн. 45 коп.

Отже, позивач проводив відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна додаткові будівельно-монтажні роботи для приведення квартир у відповідність до норм та стандартів, визначених у будівництві. Такі операції (внутрішнього опорядження та обладнання квартир і приміщень загального користування у житлових будинках) не підпадають під визначення поставки товарів (послуг), що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а висновки податкового органу про необхідність оподаткування вартості будівельно-монтажних робіт, та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 53616 грн. 00 коп., є неправомірними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що донарахування ТзОВ «Рівнеміськбуд» податку на додану вартість у розмірі 53616 грн. 00 коп. по операції з надання будівельно-монтажних робіт для Державної іпотечної установи є протиправним.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що 04.01.2010 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво»(підрядник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт з демонтажу залізобетонних конструкцій житлового будинку в м. Костопіль по вул. Степанська, 26. Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року їх вартість склала 160000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 26666 грн. 67 коп. Приймання робіт оформлено актом приймання виконаних робіт за січень 2010 року від 31.10.2010 року за типовою формою № КБ-2в, копія якого долучена до матеріалів справи, з описом найменування робіт та витрат. На вартість придбаних робіт продавцем ТзОВ «Промислово-Цивільне Будівництво» було виписано податкову накладну від 29.01.2010 року №290105 на суму 160000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 26666 грн. 67 коп., розрахунки між сторонами проведені згідно з платіжним дорученням № 49 від 08.02.2010 року. В подальшому ТзОВ «Рівнеміськбуд» сплачений податок на додану вартість у сумі 26667 грн. 00 коп. включено до складу податкового кредиту за січень 2010 року та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Відтак, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують факт реального виконання будівельних робіт з демонтажу залізобетонних конструкцій житлового будинку, позивач придбавав такі послуги в межах господарської діяльності, сума податку сплачена ТзОВ «Рівнеміськбуд»в ціні послуг (робіт) в повному обсязі правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Надані позивачем ТзОВ «Рівнеміськбуд» документи первинного обліку (договір підряду на виконання будівельних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в) відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в акті приймання виконаних підрядних робіт наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт, використаних ТМЦ, інших ресурсів.

Також в межах господарської діяльності позивач 02.06.2009 року уклав договір № ТНТ-143 з ТзОВ «Транснафтотрейд» на поставку нафтопродуктів (дизельного пального). Умови договору не суперечать нормам чинного законодавства, договір було укладено з юридичною особою ТзОВ «Транснафтотрейд», правовий статус якої підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 214865 від 15.02.2007 року, станом на 18.11.2010 року така державна реєстрація юридичної особи не припинена згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до цього витягу ТзОВ «Транснафтотрейд» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі паливом та інші види оптової торгівлі тощо. Підприємство перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що видано довідку від 30.01.2010 року № 38305/29-111 про взяття на облік платника податків. Придбане дизельне пальне використовувалось позивачем у власній господарській діяльності, для заправки транспортних засобів та спецтехніки, зокрема, в період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на дизельному пальному працювали такі власні транспорті засоби позивача: ГАЗ-3302232, автокрани МКТ-25, КТА-25, КТА-16, навантажувачі фронтальний ХG932 та Борекс 2201, шість КАМАЗів, бетонозмішувач та МАЗ 5551. Така транспортна техніка з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року працювала на об'єктах в м. Костопіль по вул. Коперніка, 38 та вул. Степанська, 26, в м. Здолбунів по вул. Коперніка, 65, де проводились ТзОВ «Рівнеміськбуд» будівельні роботи, всього використано за вказаний період 156181 л дизельного палива. Позивачем надано також виписку з балансу основних засобів, на які нараховувалась амортизація протягом 2009-2010 років, де зазначено з інвентарними номерами наведені вище транспортні засоби та спецтехніка, які перебували у власності ТзОВ «Рівнеміськбуд», та для заправки яких придбавались паливно-мастильні матеріали у ТзОВ «Транснафтотрейд».

Таким чином, встановлені обставини в справі вказують на реальне виконання сторонами договору своїх зобов'язань, позивач мав значну кількість транспортних засобів та іншої спецтехніки, робота якої забезпечувалась наявністю паливно-мастильних матеріалів, автотехніка працювала на реальних об'єктах будівництва. Колегією суддів не було виявлено будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли спірні господарські зобов'язання, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних у позивача, то, на думку суду, такі документи повинні зберігатися у відправника, постачальника товарно-матеріальних цінностей, тобто у ТзОВ «Транснафтотрейд» і позивач не може нести відповідальність за їх не зберігання та не представлення для перевірки.

На час вчинення господарських операцій та на момент розгляду справи судом контрагенти позивача ТзОВ «Промислово-Цивільне Будівництво», ТзОВ «Транснафтотрейд» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та являлися платниками податку на додану вартість. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у відповідних податкових періодах включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 134619 грн. 00 коп. по господарських операціях з придбання послуг у ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво» і товарів у ТзОВ «Транснафтотрейд».

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі №2а-5360/10/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.05.2012 року