Ухвала суду № 24369563, 17.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 44371/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М..

Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а-13383/11/1370 за аміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2011 року № 0001162321,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 року № 0001162321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено .

Не погодившись з таким рішенням суду 1 інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 26 січня 2012 року не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, та постановлена з порушенням вимог матеріального права.

Апелянт( позивач) свої вимоги мотивує тим, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача, є необґрунтованими та хибними. Позивач зазначає, що ним укладався договір з контрагентом, на підставі якого здійснювалось придбавання товарів, що використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується відповідним договором купівлі продажу, накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актом прийому передачі товару, що повністю відповідають вимогам податкового законодавства. Контрагент позивача на момент купівлі продажу товарів був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, а також зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На підставі вищенаведеного просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року , та винести нову постанову якою задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 10.08.2011 року № 0001162321.

31.05.2011р., податкову накладну на загальну суму 608176 грн. 50 грн., у тому числі ПДВ 101362 грн.75 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції , що вищевказані докази не є належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011р. ТзОВ «Крафт ЛВ» код ЄДРПОУ 37399009, про що надано акт перевірки від 13.07.2011р. № 1163/23-2/37399009.

Як встановлено у вказаному акті, 13.07.2011р. з метою вручення направлення та наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: м. Львів, вул. В.Великого, 61/160. За наслідками виходу не встановлено місцезнаходження посадових осіб ТзОВ «Крафт ЛВ», про що складено акт «незнаходження за юридичною адресою» від 13.07.2011р. № 49/23-2/37399009 та акт № 50/23-2/37399009 від 13.07.2011р. «Про неможливість вручення направлення на проведення перевірки», що також підтверджується листом ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 18.05.2011р. та листом інформування від 20.06.2011р. № 5343/26-33 Головного відділу податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові.

Виходячи з наведеного вище, аналіз ТзОВ «Крафт ЛВ» проведено на підставі даних АІС РПП «Бест-Звіт»ДПІ у Франківському районі м. Львова, інформаційно-аналітичних довідок, та іншої податкової інформації, наявної у ДПІ у Франківському районі м. Львова на момент реєстрації акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що у контрагента ТзОВ «Крафт ЛВ» відсутні автотранспортні засоби, дані про доходи останнього в ЦБД ДРФО за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р. відсутні. Інформація щодо фактичного виду діяльності, отримання дозволів та ліцензій відсутня. Відповідно до податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, поданої до ДПІ у Франківському районі м. Львова за березень 2011р. (вх. № 7243 від 09.03.2011р.) сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному податковому періоді становить 0 грн.

Крім того, актом встановлено, що працівниками поштового відділення № 53 регулярно доставляється рекомендована кореспонденція за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 61/60 адресована ТзОВ «Крафт ЛВ», яка одразу отримується керівником ТзОВ «Крафт ЛВ». Проте, неодноразові виїзди за даною адресою в різний час доби застати по ній адресата не надалось можливим.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів щодо ТзОВ «Крафт ЛВ», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу незначної чисельності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до даних декларації з податку на додану вартість, даних системи АІС «Контрагент» встановлено взаємовідносини, зокрема з позивачем.

Згідно з даними АІС «Контрагент» «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»(додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) встановлено розбіжності в частині формування позивачем податкового кредиту від ТзОВ «Крафт ЛВ»в травні 2011р. в сумі 101362 грн. 75 коп.

Таким чином, ДПІ у Франківському районі м. Львова встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Крафт ЛВ» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевірявся; порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Крафт ЛВ»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ.

Враховуючи те, що у ТзОВ «Крафт ЛВ» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудових ресурсів, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Судом 1 інстанції в якості свідка був допитаний директор ТзОВ «Будівельний альянс» Свідок пояснив, що відповідний товар отримувався позивачем від ТзОВ «Крафт ЛВ». Товар доставлявся транспортом контрагента за його ж рахунок, розвантажувальні роботи проводились із залученням робочої сили також за рахунок контрагента. Проте, вказані покази правильно не взяті судом до уваги, з чим і погоджується колегія суддів, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими належними та допустимими доказами. Суд при оцінці показів свідка також вірно врахував і те, що вказані покази давались посадовою особою позивача, яка, в свою чергу, зацікавлена у вирішенні справи на користь позивача.

Позивачем також не надано суду доказів, які б підтверджували місце зберігання товару. Наданий представником позивача технічний паспорт на нежитловий будинок у м. Львові, пр. Свободи, 45 не береться судом до уваги, оскільки в ньому не зазначено, які саме приміщення призначені для зберігання товару. Інших належних доказів на підтвердження цієї обставини, позивачем не надано.

Слід зазначити також, що позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «Крафт ЛВ» та, в свою чергу, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не доведено факт приймання вантажу подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з п.п. 2.15 2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна звязку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту, з податку на додану вартість необхідно зясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи.

Наявність у ТзОВ «Будівельний альянс» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту податкових накладних, виданих контрагентом ТзОВ «Крафт ЛВ», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у звязку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, немає можливості ідентифікувати їх як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналізуючи вище наведене колегія суддів зазначає , що суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в реєстрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Стосовно посилання позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IVпередбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене вище, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичну поставку товару, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.08.2011р. №0001162321, яким позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 101 364 грн., в тому числі за основним зобовязанням 101 363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. - є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі № 2а-13383/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

Р.Й. Коваль