КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6201/11/2670( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Шостак О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"22" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000724020/0 від 04.10.2010р. та №0000200700/0 від 11.10.2010 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку позивача за результатами якої 21.09.2010р. складено акт про результати документальної невиїзної перевірки з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Агроенергоінвест», ПП «Компанія «Укрбізнес», ПП «Тамак»№473/40-20/25392188.
Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено суми податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню у сумі 508743,00 грн. в тому числі: за травень 2010 року в сумі 427750,00 грн., за червень 2010 року в сумі 80993,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за червень 2010 року в сумі 451504,00 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач 24.09.2010 р. подав заперечення.
Рішенням про результати розгляду заперечень від 29.09.2010 р. відповідач повідомив, що в частині встановленого завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за червень 2010 року в сумі 451504,00 грн. будуть враховані за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».
На підставі порушення пп. 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач 04.10.2010р. прийняв податкове повідомлення рішення №0000724020/0, яким визначив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 508743,00 грн.
Позивачем зазначене податкове повідомлення рішення оскаржено в адміністративному порядку, однак, скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку позивача за результатами якої 01.10.2010 р. складений акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р. №526/40-20/7125392188 (далі по тексту Акт перевірки від 01.10.2010р.).
Актом перевірки від 01.10.2010р. встановлено, що відповідно до Акту перевірки від 21.09.2010р. №473/40-20/25392188 та висновку складеного за результатами розгляду заперечення від 29.09.2009р. №12996/10/40-213, виявлено порушення пп. 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2010 року на суму 153000,00 грн., яка має бути зменшена підприємством з суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, який відображається в декларації з ПДВ за серпень 2010 року та призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 298504,00 грн. і підлягає зменшенню.
На підставі встановленого, відповідачем 11.10.2010 р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000200700/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року на суму 298504,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення рішення оскаржено в адміністративному порядку, однак, скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Обґрунтовуючи свої вимоги відповідач вказує на те, що в декларації з ПДВ ПП «Агроенергосервіс»за квітень 2010 присвоєно статус "недійсна", декларації з ПДВ ПП «Компанія «Укрбізнес»за квітень та червень 2010 року присвоєно статус "недійсна", декларації з ПДВ ПП «Тамак»за травень та червень 2010 року відсутні.
В результаті чого податковою інспекцією встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%»всього у сумі 960247,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апелянта та вважає за необхідне зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом вчинення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону).
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону).
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством непередбачено інших випадків не включення витрат по сплаті податку на додану вартість до складу податкового кредиту окрім як відсутність податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог вказаних норм податкові накладні складені у момент виникнення податкових зобов'язань продавців, а саме ПП «Агроенергоінвест», ПП «Компанія «Укрбізнес», ПП «Тамак»та надані покупцю - ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».
Крім того слід зазначити, що контрагенти позивача на момент здійснення відповідних операцій, знаходились в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності та в державному реєстрі платників податку на додану вартість.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Судове рішення № 24369406, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 22.05.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-6201/11/2670. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: